неділя, 16 березня 2014 р.

Будівництво дороги на гору Армазонес

Почалися будівельні роботи для Європейського Надзвичайно Великого Телескопа (E-ELT). Чилійська компанія ICAFAL Ingeniería у Construcción SA (ICAFAL), приступила до будівництва дороги до вершини гори Армазонес.
Наразі нема асфальтованої дороги від шосе загального користування до вершини гори. Очікується, що дорожньо-будівельні роботи триватимуть 16 місяців і забезпечать доступ до вершини для майбутнього будівництва гігантського телескопа.
Після завершення початих робіт, дорога матиме загальну ширину 11 метрів, а власне асфальтове покриття буде завширшки 7 метрів.
ICAFAL також відповідатиме за нівелювання верхньої частини гори у кінці цього року та за додаткові будівельні роботи. Пік повинен бути змінений, щоб створити платформу для побудови телескопа та інших допоміжних споруд.
Перші наукові роботи телескопа заплановано на початок наступного десятиліття, коли E-ELT почне вирішувати найбільші астрономічні проблеми нашого часу. Гігантський телескоп дозволить захоплююче дослідження повністю невідомих сфер Всесвіту. Це буде найбільший у світі телескоп оптичного та ближнього ІЧ-діапазону: "найбільше у світі око у небо".

Посилання

Контакти

Roberto Tamai
E-ELT Programme Manager
Garching bei München, Germany
Tel: +49 89 3200 6367
Email: rtamai@eso.org

Richard Hook
ESO Public Information Officer
Garching bei München, Germany
Tel: +49 89 3200 6655
Cell: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org

Джерело: ESO Ukraine  

Новий Президент Чилі Мішель Бачелет зустрілась із представниками керівництва ESO

10 березня 2014 року Генеральний директор ESO Тім де Зеу, разом із Головою Ради ESO Ксавьє Барконсом та представником Європейської Південної Обсерваторії в Чилі Фернандо Комероном, разом з виконавчим директором Андреасом Кауфером зустрілись із Мішель Бачелет, котра обрана президентом Чилі, за день до її інавгурації. Делегація передала свої поздоровлення та висловила надію на плідну і продуктивну співпрацю між ESO та приймаючою країною Чилі.
Подія відбулася у Дипломатичній Академії Чилі, де Мішель Бачелет також провела зустрічі з кількома поважними організаціями та делегаціями з усього світу, котрі були запрошені на церемонії з нагоди передачі влади у країні.
Ближче до вечора, Фернандо Комерон і Тім де Зеу брали участь в офіційному прийомі з вихідним президентом Чилі Себастьян Піньєра у Паласіо-де-Ла-Монеда в Сантьяго, де вони мали можливість особисто подякувати йому за постійну підтримку ESO з боку уряду Чилі під час його президентського правління.
11 березня Тім де Зеу, Ксавьє Барконс і Фернандо Комерон прийняли участь у церемонії інавгурації у Палаці Конгресу в Вальпараїсо, де вони мали можливість зустрітись із багатьма високими представниками інших делегацій, а також із владою Чилі. Серед них були пані Ізабель Альєнде - нещодавно призначена Голова Сенату Чилі, котра тепло висловила надзвичайну особисту зацікавленість у відвіданні обсерваторії Паранал у найближчому майбутньому.
У ході прийому для членів дипломатичного корпусу в Чилі увечері 11 березня, президент Бачелет повторила Фернандо Комерону тверде прагнення її уряду щодо підтримки духу співробітництва, який був характерний у відносинах між ESO та Чилі, а також сказала про свій намір відвідати Паранал в ході її нинішнього президентського терміну.

Посилання

Контакти

Francisco Rodriguez I.
ESO, Santiago, Chile
Tel: +56 2 24633019
Email: frrodrig@eso.org 

Richard Hook
ESO Public Information Officer
Garching bei München, Germany
Tel: +49 89 3200 6655
Cell: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org

Джерело: ESO Ukraine 

Французька акторка Жюльєтт Бінош та ірландський актор Гебріел Бірн відвідали обсерваторії ESO в Чилі

Вшановані нагородами французька актриса Жюльєтт Бінош та ірландський актор Гебріел Бірн 22 лютого 2014 року відвідали обсерваторію ESO Паранал у північній частині Чилі. Згодом, 24 лютого, Жюльєтт Бінош вирушила до телескопа ALMA.
Відомі своїми ролями у багатьох успішних фільмах, Жюльєтт Бінош та Гебріел Бірн висловили свою зацікавленість у відвідуванні у свій вільний час найбільш відомих обсерваторії на півночі Чилі. Наразі вони приймають участь у зйомках нового фільму під назвою The 33, котрий оснований на реальній драматичній історії про шахтарів, які були успішно врятовані після багатьох тижнів із підземної пастки в результаті аварії на шахті Сан-Хосе у 2010 році.
На Параналі акторів приймав аміністратор ESO Патрік Геєрер та представник Європейської Південної Обсерваторії в Чилі Фернандо Комерон. Приїхавши вчасно, щоб спостерігати захід Сонця із гори Паранал 22 лютого, вони побачили відкриття куполів VLT та підготовку до ночі спостережень. Жюльєтт Бінош та Гебріел Бірн стали свідками роботи астрономів у пункті керування VLT та отримання наукових даних із космосу, а також виявили живу цікавість до роботи астрономів, котрі хочуть краще зрозуміти людське існування та наше місце у Всесвіті.
24 лютого Жюльєтт Бінош подорожувала по пустелі Атакама до плато Чахнантор в чилійських Андах, де її прийняв П'єр Кокс - директор обсерваторії ALMA.
Це було відмінна можливість для персоналу обсерваторій ESO поділитися своїми зоряними мандрами з іншими "зірками", як Жюльєтт Бінош та Гебріел Бірн.

Контакти

Richard Hook
ESO, Public Information Officer
Garching bei München, Germany
Tel: +49 89 3200 6655
Cell: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org

Джерело: ESO Ukraine 

ESO залишається найпродуктивнішою у світі наземною астрономічною обсерваторією

Огляд кількості рецензованих наукових робіт, опублікованих у 2013 році із використанням даних від телескопів та приладів Європейської Південної Обсерваторії показав, що ESO залишається найбільш продуктивною наземною обсерваторією в світі. Астрономи, використавши дані від спостережень в обсерваторіях ESO, у минулому році написали 840 рецензованих робіт. Число робіт, опублікованих за даними ESO у 2013 році навіть залишилось небагато вищим, ніж ряд робіт із використанням даних від Космічного Телескопа Хаббла (NASA/ESA).
Майже 70% всіх статей, що мають стосунок до ESO в 2013 році, використали дані, отримані за допомогою Дуже Великого Телескопа (VLT) або Інтерферометра VLT. Найбільш продуктивними приладами на VLT, із оглядом на документи, залишаються FORS2 і UVES. X-shooter також показав різке збільшення числа публікацій: в цілому майже 170 робіт від 2010 по 2013.
Інші інструменти в обсерваторіях Ла Сілла та Паранал, у тому числі оглядовий телескоп VISTA на Параналі, як і телескопи та прилади на Ла Сілла, також побачили науковий прибуток порівняно з попереднім роком. HARPS залишається найбільш продуктивним приладом на Ла Сілла. Інструментарій, розташований в обсерваторії Ла Сілла, був причиною даних для написання більш ніж 270 накових робіт, що практично збігається з кількістю робіт наступних найбільш продуктивних наземних обсерваторій.
Експериментальний Дослідницький Телескоп Атакама (APEX) - співпраця Інститутом Радіоастрономії ім. Макса Планка (MPIfR, 50%), Космічною Обсерваторією Онсали (OSO, 23%) та ESO (27%), котрий управляється ESO на плато Чахнантор (пустеля Атакама, Чилі) - також показав невелике збільшення публікацій в ESO від минулого року.
Великий Міліметрово-субміліметровий Масив Атаками (ALMA) відзначив свій перехід від стадії будівництва до повноцінної обсерваторії 13 березня 2013, коли відобулось її офіційне відкриття. Кількість реферованих робіт із використанням його даних від ESO, більш ніж в два рази перевищую останню станом на 2012 рік, оскільки були опубліковані результати досліджень на стадії "ранньої науки" [1].
Методи, що використовуються для отримання статистичних даних, різняться між різними обсерваторіями, так що вони не завжди можуть давати точну порівняльну картину. Однак, ESO значно перевершує будь-яку іншу наземну обсерваторію вже сьомий рік поспіль і навіть залишається небагато попереду від Космічного Телескопа Хаббл (NASA/ESA) - це явно свідчить про великий внесок Європейської Південної Обсерваторії в астрономічні дослідження світу. Ці статистичні дані публікації дають уявлення про те, як наукова робота робиться із даними від окремих обсерваторій, але не про вирішення проблеми впливу цієї науки.
Дані цифри взяті із щорічного видання Basic ESO Publication Statistics, опублікованого бібліотекою Європейської Південної Обсерваторії. Статистика розрахована із використанням ESO Telescope Bibliography (telbib) - бази даних, що містить рецензовані видання, котрі використали дані від ESO [2]. ESO робить значні зусилля по виявленню всіх рецензованих робіт, що використовують дані від ESO і вважає telbib практично повною.
Інтерактивні графіки окремих статистичних даних також доступні в Інтернеті. Ці графіки відображають весь вміст бази даних telbib, в якому містяться записи публікацій від 1996 року і по теперішній час. Вони можуть бути використані для вивчення стану розробки наукових праць, що використовують дані від приладів ESO, про використання архівних даних, а також про середня кількість авторів і програм ESO на статтю.

Примітки

[1] У 2013 році в цілому 65 робіт використали дані спостережень із ALMA, але 25 не пов'язане з яким-небудь виділеним часом спостережень для європейських астрономів, через що вони не включені в статистику. Такий же підхід використовується при підрахунку документів спостережень від інших телескопів.
[2] Журнали, котрі періодично проходять обстеження на тему ключових слів, пов’язаних із ESO:: A&A, A&ARv, AJ, ApJ, ApJS, AN, ARA&A, EM&P, ExA, Icarus, MNRAS, Nature, NewA, NewAR, PASJ, PASP, P&SS and Science. Нові записи додаються після близько трьох тижнів після появи їх остаточного бібліотечного коду на ресурсі NASA ADS Abstract Service.

Посилання

Контакти

Uta Grothkopf
ESO Librarian
Garching bei München, Germany
Tel: +49 89 3200 6280
Email: uta.grothkopf@eso.org

Lars Lindberg Christensen
Head of ESO ePOD
ESO ePOD, Garching, Germany
Tel: +49 89 3200 6761
Cellular: +49-173-3872-621
E-mail: lars@eso.org

Джерело: ESO Ukraine   

пʼятниця, 14 березня 2014 р.

Діаманти на хвості Скорпіона

Нове зображення зоряного скупчення Messier 7 від ESO

Нове зображення від обсерваторії ESO Ла Сілла в Чилі показує яскраве зоряне скупчення Messier 7. Його легко побачити неозброєним оком поруч із хвостом сузір'я Скорпіона. Воно є одним із найвідоміших розсіяних зоряних скупчень на небі, а також предметом багатьох важливих астрономічних досліджень.
Messier 7, інакше відоме як NGC 6475, є яскравим скупченням із десь 100 зірок, розташованих приблизно за 800 світлових років від Землі. Нове зображення від Камери Широкого Поля (WFI), котра встановлена на 2.2 м телескопі ESO/MPG показує скупчення на густому тлі сотень тисяч слабких зірок, котрі у напрямку до центру Чумацького Шляху.
Маючи вік близко 200 мільйонів років, Messier 7 є типовим скупченням середнього віку: воно охоплює ділянку космосу близько 25 світлових років у перетині. Із часом зорі постаріють, а найяскравіші із тих, котрі на даному зображенні (їх десь одна десята частина від загального числа зірок у скупченні) - несамовито повибухають, як наднові. Заглядаючи у майбутнє, решта слабких зірок, котрі набагато більш численні, будуть повільно віддалятися одна від одної, поки не перестануть бути впізнаваними у вигляді Messier 7.
Розсіяні зоряні скупчення, як ото NGC 6475, представляють собою групи зірок, котрі утворились майже в один час та в одному місці, від великих космічних хмар газу і пилу в їх материнських галактиках. Такі зоряні групи становлять великий інтерес для вчених, оскільки там зорі мають приблизно один вік та хімічний склад. Це робить їх безцінними для вивчення будови та зоряної еволюції.
Цікавою особливістю даного зображення є те, що хоча воно густо наповнене зорями, проте тло не є рівномірно "чистим", а має помітні пасма пилу. Швидше за все, що скупчення та пилові хмари перебувають у різних частинах простору, хоча і на одному промені зору, тобто ми бачимо результат їх оптичного накладення. Чумацький Шлях повинен був зробити майже повний оберт на протязі життя скупчення, що призводить до значної реорганізації розташування зірок та пилу. Таким чином, ті газ та пил, із котрих сформувалось Messier 7, та власне і воно саме - всі вже давно порозбігались по різних "кутках".
Перший, хто згадав про це зоряне скупчення, був математик та астроном Клавдій Птолемей, котрий іще в 130 році нашої ери описав його як "туманність поблизу жала Скорпіона", що є доволі влучно, враховуючи те, що неозброєним оком скупчення видно як розмиту світлу плямку на виразному тлі Чумацького Шляху. На його честь Messier 7 іноді називають "скупчення Птолемея". У 1764 Шарль Мессьє включив його в якості сьомого запису до свого каталогу. Пізніше, у 19 столітті, Джон Гершель описав вигляд цього об'єкта, спостерігаючи його в телескоп, як "грубо розсіяного скупчення зірок". Ось такий відмінний підсумок!

Детальніше

Європейська Південна Обсерваторія - це передова міжурядова астрономічна організація в Європі та найбільш продуктивна астрономічна обсерваторія світу. Її підтримує 15 країн: Австрія, Бельгія, Бразилія, Чеська Республіка, Данія, Франція, Фінляндія, Німеччина, Італія, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія та Сполучене Королівство. ESO здійснює ініціативну програму, зосереджену на проектуванні, будівництві та експлуатації потужних наземних спостережних об'єктів, що дозволяє астрономам робити важливі наукові відкриття. ESO також відіграє провідну роль у сприянні та організації співробітництва в астрономічних дослідженнях. ESO працює на трьох унікальних, світового класу обсерваторіях в Чилі: Ла Сілла, Паранал і Чахнантор. На горі Паранал, в ESO працює Дуже Великий Телескоп - найбільш передова в світі астрономічна обсерваторія видимого діапазону та VISTA - найбільший оглядовий телескоп в світі. ESO є європейським партнером просунутого астрономічного радіотелескопу ALMA, найбільшого існуючого астрономічного проекту. В даний час, ESO планує 39 метровий Європейський Надзвичайно Великий Телескоп E-ELT (оптичний та ближній ІЧ діапазони), який стане "найбільшим у світі оком у небо".

Посилання

Контакти

Oleg Maliy
NGO Zaporozhye Astronomical Club Altair
Zaporozhye, Ukraine
Телефон: +380 67 1371070
Email: astroclubzp@gmail.com

Richard Hook
ESO, Public Information Officer
Garching bei München, Germany
Телефон: +49 89 3200 6655
Стільниковий: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org

Переклад прес-релізу ESO eso1406.

Джерело: ESO Ukraine  

VLT побачив найбільшу жовту зорю-гіпергігант

Поєднання старих і нових спостережень виявили вельми незвичайну подвійну систему

Дуже Великий Телескоп-Інтерферометр (VLTI) ESO виявив найбільшу жовту зорю - одну з десяти найбільших зірок, наразі відкритих. Діаметр гіпергіганта більш, ніж у 1300 разів перевершує сонячний. Надзоря є подвійною системою, другий компонент якої розташований настільки близько, що фактично стикається з головною зорею. Спостереження, що охоплюють понад шістдесят років, деякі з яких виконані астрономами астрономії, також свідчать, що цей рідкісний та незвичайний об'єкт дуже швидко змінюється і що ми застали його на дуже короткочасному його еволюції.
Використовуючи Дуже Великий Телескоп-Інтерферометр (VLTI) ESO, Олів'є Шесно з обсерваторії Кот д'Азур (Ніцца, Франція ) і міжнародна група дослідників виявили, що жовтий гіпергігант HR 5171 [1] є виключним велетнем: його поперечник у 1300 перевищує сонячний, що набагато більше, ніж передбачалось [2]. Таким чином, HR 5171 виявився найбільшим із наразі відомих жовтих гіпергігантів. Велетень також у першій десятці найбільших відомих зірок: він на 50% більший, ніж знаменитий червоний надгігант Бетельгейзе, та приблизно в мільйон разів яскравіший за Сонце.
"Наші нові спостереження також показали, що дана зоря має дуже тісного партнера, що було цілковитою несподіванкою", - каже Шесно. "Компоненти системи розташовані настільки близько, що практично стикаються один з одним, через що вся система нагадує гігантський стручок арахісу".
У цій роботі астрономи скористалися технікою інтерферометрії, котра дозволяє поєднувати світлові потоки від кількох окремих телескопів, наче створюючи один гігантський телескоп із діаметром дзеркала приблизно 140 метрів. Нові результати спонукали вчених ретельно розслідувати старі спостереження зорі, котрі охоплюють понад шістдесят років, щоб побачити, як вона поводилась у минулому [3].
Жовті гіпергіганти дуже рідкісні, їх у нашій Галактиці відкрито всього з дюжину; найвідоміший приклад - ро Кассіопеї. Вони є одними із найбільших та найяскравіших зірок, наразі відомих, перебуваючи на стадіях існування, коли вони нестійкі та швидко змінюються. Через цю нестійкість, жовті гіпергіганти також викидують із себе матерію, утворюючи поширену величезну атмосферу навколо себе.
Незважаючи на величезну відстань до цієї зорі, що становить майже 12 000 світлових років від Землі, об'єкт можна розгледіти навіть неозброєним оком [4], правда, це при дуже гострому зорі. Виявилося, що за останні 40 років HR 5171 збільшувалася у розмірах та охолоджувалась, так що ми власне можемо спостерігати за її розвитком. Всього кілька зірок зареєстровані на цій дуже короткочасній фазі еволюції, коли їх температура швидко та різко змінюється.
Аналізуючи зміни яскравості зорі, а також використавши спостереження, проведені в інших обсерваторіях, астрономи підтвердили, що об'єкт являє собою затемнювану подвійну систему, в якій вторинний компонент, обертаючись по орбіті навколо HR 5171 із періодом 1300 днів, розташовується то перед ним, то за ним вздовж нашого променя зору. Вторинний компонент лише трохи гарячіший від HR 5171, температура поверхні якого становить 5000 градусів Цельсія.
Шесно укладає: "Відкритий нами компонент є дуже істотним, оскільки має відігравати важливу роль у долі HR 5171 A. Наприклад, зривати зовнішні шари та впливати на хід її єволюції".
Нове відкриття підреслює важливість вивчення таких гігантських короткоживучих жовтих зірок і може сприяти загальному розумінню еволюційних процесів в масивних зорях.

Примітки

[1] Зоря також відома, як V766 Cen, HD 119796 та HIP 67261.
[2] Найближчими для порівняння об'єктами можуть бути червоні надгіганти, перетини яких більші у 1000-1500 разів, ніж у нашого Сонця, та котрі мають початкові маси не більше 20-25 мас Сонця. Очікували, що радіус жовтого гіпергіганта буде у 400-700 разів більше за сонячний.
[3] Спектральні дані були отримані на Англо-Австралійському Телескопі із ешельним спектрографом UCLES (UUniversity College London Echelle Spectrograph), в Південноафриканській Астрономічній Обсерваторії (SAAO) з приймачем PUCHEROS, у Папському університеті Чилі (PUC) та в ході коронографічних спостережень на коронографі ближнього ІЧ-світла NICI (Near-Infrared Coronagraphic Imager) на телескопі Gemini South. У число вивчених фотометричних архівів входили фотометрична база даних Південноафриканської Астрономічної Обсерваторії, що включає матеріали спостережень від 1975 по 2013 роки, а також інші бази даних від 1983 по 2002, серед яких були матеріали деяких аматорських обсерваторій. Погодження професійних результатів із результатами від аматора астрономії Себастьяна Отеро (котрі від проводив у період 2000-2013), на думку авторів було "відмінним", що власне "демонструє якість цих аматорських спостережень".
[4] Видима зоряна величина HR 5171 A коливається між 6.10 та 7.30. Зорю можна спостерігати в сузір'ї Центавра.

Детальніше

Дане дослідження представлене у статті “The yellow hypergiant HR 5171 A: Resolving a massive interacting binary in the common envelope phase”, by Chesneau et al., котра вийшла в журналі Astronomy & Astrophysics.
Науково-дослідна група у складі  O. Chesneau (Laboratoire Lagrange, Univ. Nice Sophia-Antipolis, CNRS, Observatoire de la Côte d’Azur, Nice, France [Lagrange]), A. Meilland (Lagrange), E. Chapellier (Lagrange), F. Millour (Lagrange), A.M. Van Genderen (Leiden Observatory, Leiden, The Netherlands), Y. Nazé (Le Fonds de la Recherche Scientifique, Liège, Belgium), N. Smith (Steward Observatory, Tucson, USA), A. Spang (Lagrange), J.V. Smoker (ESO, Santiago, Chile), L. Dessart (Aix Marseille Université, CNRS, Laboratoire d’Astrophysique de Marseille, Marseille, France), S. Kanaan (Instituto de Física y Astronomía, Universidad de Valparaíso, Chile [IFA]), Ph. Bendjoya (Lagrange), M.W. Feast (South African Astronomical Observatory, South Africa [SAAO]), J.H. Groh (Geneva Observatory, Geneva, Switzerland), A. Lobel (Royal Observatory of Belgium, Brussels, Belgium), N. Nardetto (Lagrange), S. Otero (American Association of Variable Star Observers, Cambridge, MA, USA), R.D. Oudmaijer (School of Physics & Astronomy, University of Leeds, UK), A.G. Tekola (SAAO and Las Cumbres Observatory Global Telescope Network, Goleta, CA, USA), P.A. Whitelock (SAAO), C. Arcos (IFA), M. Curé (IFA) and L. Vanzi (Department of Electrical Engineering and Center of Astro Engineering, Pontificia Universidad Catolica de Chile, Santiago, Chile).
Європейська Південна Обсерваторія - це передова міжурядова астрономічна організація в Європі та найбільш продуктивна астрономічна обсерваторія світу. Її підтримує 15 країн: Австрія, Бельгія, Бразилія, Чеська Республіка, Данія, Франція, Фінляндія, Німеччина, Італія, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія та Сполучене Королівство. ESO здійснює ініціативну програму, зосереджену на проектуванні, будівництві та експлуатації потужних наземних спостережних об'єктів, що дозволяє астрономам робити важливі наукові відкриття. ESO також відіграє провідну роль у сприянні та організації співробітництва в астрономічних дослідженнях. ESO працює на трьох унікальних, світового класу обсерваторіях в Чилі: Ла Сілла, Паранал і Чахнантор. На горі Паранал, в ESO працює Дуже Великий Телескоп - найбільш передова в світі астрономічна обсерваторія видимого діапазону та VISTA - найбільший оглядовий телескоп в світі. ESO є європейським партнером просунутого астрономічного радіотелескопу ALMA, найбільшого існуючого астрономічного проекту. В даний час, ESO планує 39 метровий Європейський Надзвичайно Великий Телескоп E-ELT (оптичний та ближній ІЧ діапазони), який стане "найбільшим у світі оком у небо".

Посилання

Контакти

Oleg Maliy
NGO Zaporozhye Astronomical Club Altair
Zaporozhye, Ukraine
Телефон: +380 67 1371070
Email: astroclubzp@gmail.com

Olivier Chesneau
Laboratoire Lagrange / Univ. Nice Sophia-Antipolis, CNRS - Observatoire de la Côte d’Azur
Nice, France
Телефон: +33 (0)4 92 00 19 79
Email: olivier.chesneau@oca.eu

Richard Hook
ESO, Public Information Officer
Garching bei München, Germany
Телефон: +49 89 3200 6655
Стільниковий: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org

Переклад прес-релізу ESO eso1409.

Джерело: ESO Ukraine  

Комета для "Rosetta" прокидається...

20 січня 2014, космічний корабель "Rosetta" від ESA вийшов із тривалої космічної дрімоти, щоб наблизитись до своєї мети - комети 67P/Чурюмова-Герасименко (67P/CG).

Для земного спостерігача, комета 67P/CG ось щойно вийшла із-за диску Сонця, а до того воно її від нас закривало. 28 лютого 2014 Дуже Великий Телескоп (VLT) ESO спрямував свій погляд у бік комети, як тільки її стало видно з обсерваторії ESO Паранал, котра в Чилі. ESO співпрацює з ESA, відстежуючи комету з землі, а також те, як до неї наближається Rosetta протягом останніх місяців. Ці спостереження потрібні для влаштування "великого рандеву" космічного апарату із кометою, котре заплановане на серпень цього року (див. potw1403a).

Дане нове зображення, як і багато подібних майбутніх, буде використовуватися ESA для уточнення навігації Rosetta, а також для контролю, скільки комета випускає пилу. Зображення ліворуч було створено, складаючи окремі експозиції, щоб показати комету на тлі зірок, котрі відображаються зміщеними, щоб компенсувати рух комети, яка з'являється як маленька плямка прямо на верхній частині однієї із зоряних трас (у центрі кола). Зображення праворуч показує власне комету із віднятим зоряним тлом.

Світлина показує збільшення яскравості комети, що свідчить про те, що лід її ядра почав випаровуватися по мірі наближення до Сонця. Отже, комета також виходить із пасивного стану, як і космічний корабель "Rosetta".

Посилання

Припис:
ESO/C. Snodgrass (Max Planck Institute for Solar System Research, Germany) & O. Hainaut (ESO)

Джерело: ESO Ukraine