вівторок, 30 липня 2013 р.

Саморуйнівне зореутворення

ALMA проливає світло на таємницю відсутніх масивних галактик

Нові спостереження із телескопом ALMA в Чилі дали астрономам наразі найкращий вигляд того, як бурхливе зореутворення може викинути газ із галактики, що спричинює "голодування" майбутніх поколінь зірок, оскільки той газ їм вкрай потрібен для утворення та зростання. Разючі зображення показують величезний відтік молекулярного газу, котрий викидається із областей зореутворення в сусідній галактиці у сузір’ї Скульптора. Ці результати допомагають пояснити дивну нечисленність дуже масивних галактик у Всесвіті. Читайте про них в журналі Nature 25 липня 2013.

Галактики - то системи, схожі наш Чумацький Шлях, котрі містять сотні мільярдів зірок. Вони є основними будівельними блоками космосу. Однією із претензійних завдань сучасної астрономії є те, щоб зрозуміти, яким чином галактики ростуть та розвиваються, а ключове питання полягає у зореутворенні: що саме визначає кількість нових зірок, котрі й утворять галактику?
Галактика "Скульптор", що також відома як NGC 253, є спіральною галактикою, розташованою у південному сузір'ї Скульптора. На відстані близько 11.5 мільйонів світлових років від нашої Сонячної системи, вона є однією з наших сусідок у міжгалактичному просторі та однією із найближчих галактик із процесами зореутворення [1], котру видно в південній півкулі. Використання Великого Міліметрово-субміліметрового Масиву Атакама (ALMA) дало астрономам можливість виявити колони холодного щільного газу, котрі постають від центру галактичного диска.
"Завдяки чудовим розподільною здатністю та чутливістю ALMA, ми вперше можемо ясно бачити масивні концентрації холодного газу, відкинуті за рахунок розширення оболонок інтенсивним тиском, створюваним молодими зорями", - сказав Альберто Болатто з Університету штату Меріленд (США), провідний автор статті. "Кількість газу, який ми вимірюємо, дає нам дуже хороші докази того, що деякі зростаючі галактики викидають більше газу, ніж отримують. Можливо сьогодні ми бачимо приклад процесу дуже поширеного у ранньому Всесвіті".
Отримані результати можуть допомогти пояснити, чому астрономи виявили у космосі на подив кілька масивних галактик. Комп'ютерні моделі показують, що у старших червоніших галактик повинно бути значно більше маси та більше кількості зірок, ніж ми зараз спостерігаємо. На те виходить, що галактичні вітри або витоки газу настільки сильні, що вони позбавляють галактику палива для формування наступного покоління зірок [2].
"Ці структури утворюють дугу, яка майже ідеально відповідає до раніше досліджуваного відтоку гарячого іонізованого газ",- сказав Фабіан Уолтер, очільник дослідницької групи із Інституту Астрономії ім. Макса Планка (Гейдельберг, Німеччина), співавтор статті. "Тепер ми бачимо крок за кроком розвиток відтоку зореутворення."
Дослідники визначили, що величезні кількості молекулярного газу, котрі щорічно майже в десять разів перевищують масу нашого Сонця, були вигнані з галактики зі швидкостями від 150 000 до майже 1 000 000 кілометрів на годину [3]. Загальний обсяг викинутого газу може перевищувати той, котрий пішов на формування зірок галактики в той же час. При таких темпах, галактика може вигнати із себе газ за всього лише 60 мільйонів років.
"Для мене це є яскравим прикладом того, як нові інструменти формують майбутнє астрономії. Ми вивчали область зореутворення в NGC 253 та в сусідніх галактиках протягом майже десяти років. Але до ALMA у нас не було можливості побачити такі деталі",- говорить Уолтер. У дослідженні було використано ранню конфігурацію ALMA тільки із 16 антенами. "Цікаво поміркувати, що завершений ALMA із 66 антенами покаже для цього типу відтоку!".
Додаткові дослідження з повним масивом ALMA допоможуть визначити остаточну долю газу, звіяного зоряним вітром, що власне і прояснить ситуацію: чи ті процеси мають "задній хід", чи то вже остаточна втрата матерії для зореутворення.

Примітки

[1] Галактики зі спалахом зореутворенням продукують зорі на виключно високих швидкостях. Оскільки NGC 253 є одним із найближчих до нас подібним екстремальним об'єктом, то це ідеальна ціль для вивчення впливу подібного "безумства зростання" на власне галактику.
[2] Попередні спостереження показали гарячий, але набагато менш щільний газовий потік від областей зореутворення NGC 253, але тільки його було б занадто мало, щоб вплинути на долю галактики та її здатність утворювати майбутні покоління зірок. Нові дані від ALMA свідчать про присутність набагато більш щільного молекулярного газу, що отримав свій первинний "удар ногою" від формування нових зірок, а вже потім поєднався із розрідженим гарячим газом на своєму шляху до галактичного гало.
[3] Незважаючи на високі швидкості, їх недостатньо, щоб назовсім виштовхнути газ із галактики. Він може потрапити у пастку в галактичному гало на багато мільйонів років, а в кінцевому рахунку "пролитись дощем" назад на диск, що й спонукає нові процеси зореутворення.

Детальніше

Дане дослідження представлене у статті “The Starburst-Driven Molecular Wind in NGC 253 and the Suppression of Star Formation”, by Alberto D. Bolatto et al., що вийшла в журналі Nature за 25 липня 2013.
Науково-дослідна група у складі A. D. Bolatto (Department of Astronomy, Laboratory for Millimeter-wave Astronomy, and Joint Space Institute, University of Maryland, USA), S. R. Warren (University of Maryland), A. K. Leroy (National Radio Astronomy Observatory, Charlottesville, USA), F. Walter (Max-Planck Institut für Astronomie, Heidelberg, Germany), S. Veilleux (University of Maryland), E. C. Ostriker (Department of Astrophysical Sciences, Princeton University, USA), J. Ott (National Radio Astronomy Observatory, New Mexico, USA), M. Zwaan (European Southern Observatory, Garching, Germany), D. B. Fisher (University of Maryland), A. Weiss (Max-Planck-Institut für Radioastronomie, Bonn, Germany), E. Rosolowsky (Department of Physics, University of Alberta, Canada) and J. Hodge (Max-Planck Institut für Astronomie, Heidelberg, Germany).
Європейська Південна Обсерваторія - це передова міжурядова астрономічна організація в Європі та найбільш продуктивна астрономічна обсерваторія світу. Її підтримує 15 країн: Австрія, Бельгія, Бразилія, Чеська Республіка, Данія, Франція, Фінляндія, Німеччина, Італія, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія та Сполучене Королівство. ESO здійснює ініціативну програму, зосереджену на проектуванні, будівництві та експлуатації потужних наземних спостережних об'єктів, що дозволяє астрономам робити важливі наукові відкриття. ESO також відіграє провідну роль у сприянні та організації співробітництва в астрономічних дослідженнях. ESO працює на трьох унікальних, світового класу обсерваторіях в Чилі: Ла Сілла, Паранал і Чахнантор. На горі Паранал, в ESO працює Дуже Великий Телескоп - найбільш передова в світі астрономічна обсерваторія видимого діапазону та VISTA - найбільший оглядовий телескоп в світі. ESO є європейським партнером просунутого астрономічного радіотелескопу ALMA, найбільшого існуючого астрономічного проекту. В даний час, ESO планує 39 метровий Європейський Надзвичайно Великий Телескоп E-ELT (оптичний та ближній ІЧ діапазони), який стане "найбільшим у світі оком у небо".

Посилання

Контакти

Oleg Maliy
NGO Zaporozhye Astronomical Club Altair
Zaporozhye, Ukraine
Телефон: +380 67 1371070
Email: eson-ukraine@eso.org

Alberto Bolatto
University of Maryland
USA
Телефон: +49 6221 528 493
Email: bolatto@astro.umd.edu

Martin Zwaan
ESO
Garching bei München, Germany
Телефон: +49 89 3200 6834
Email: mzwaan@eso.org

Fabian Walter
Max-Planck Institut für Astronomie
Heidelberg, Germany
Телефон: +49 6221 528 225
Email: walter@mpia.de

Richard Hook
ESO, Public Information Officer
Garching bei München, Germany
Телефон: +49 89 3200 6655
Стільниковий: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org

Переклад прес-релізу ESO eso1334.

Джерело: ESO Ukraine         

понеділок, 22 липня 2013 р.

Сніг у молодій планетній системі

Замерзлий вказівник формування планет та комет

Вперше одержано зображення далекого снігового кордону у молодій планетній системі. Розташований у диску навколо схожої на Сонце зорі TW Гідри, він може розповісти нам багато нового про формування планет та комет, про чинники, що визначають їх структуру, а також і про історію Сонячної системи. Результати дослідження були опубліковані в журналі Science Express за сьогодні.


Астрономи, які використовують Великий Міліметрово-субміліметровий Масив Атакама (ALMA) прийняли перше в історії зображення снігового кордону у молодій планетній системі. На Землі такий кордон утворюється на великих висотах, де постійна низька температура перетворює атмосферну вологу у сніг. Його добре видно на горі, як лінію розділу між засніженою вершиною та голою поверхнею скелі. Снігові кордони навколо молодих зірок утворюють подібним чином і в космосі на далеких холодних багатих на пил дисках, із яких утворюються планетні системи. Коли рухатись від зорі у космос, першою замерзає вода (Н2О), утворюючи перший кордон снігу. Іще далі від зорі, по мірі падіння температури, можуть замерзнути та перетворитись на сніг більш екзотичні молекули: вуглекислий газ (CO2), метан (CH4), окис вуглецю (СО). Цей різноманітний сніг обліплює частинки космічного пилу, що відіграє важливу роль, допомагаючи злиплим частинкам подолати свою звичайну тенденцію до руйнування від взаємного зіткненнях, що дозволяє їм стати остаточними будівельними блоками планет та комет. Сніг також збільшує кількість наявних матеріалів у твердому стані і може значно прискорити процес формування планет.
Кожен із цих різних снігових кордонів: води, двоокису вуглецю, метану та монооксиду вуглецю - може бути пов'язаний з утворенням окремих видів планет [1]. У планетній системи навколо схожої на Сонце зорі, як власне наша, лінія водяного снігу буде відповідати відстані між орбітами Марса і Юпітера, а кордон снігу із монооксиду вуглецю відповідав би орбіті Нептуна.
Снігова лінія, помічена ALMA, дає перше уявлення про сніговий кордон із моноокисиду вуглецю навколо TW Гідри - молодої зорі за 175 світлових років від Землі. Астрономи вважають, що ця багатообіцяюча планетна система має багато рис, схожих на характеристики нашої Сонячної системи, коли тій було всього кілька мільйонів років.
"ALMA дав нам першу реальну картину снігової лінії навколо молодої зірки, що є надзвичайно чудово, оскільки розповідає про найранніший період історії Сонячної системи", - сказав Чуньхуа "Чарлі" Ци (Harvard-Smithsonian Center for Astrophysics, Cambridge, USA), один із двох провідних авторів статті. "Тепер ми можемо бачити раніше приховані подробиці про замерзлі зовнішні межі іншої планетної системи, схожої на нашу".
Але наявність снігової лінії із монооксиду вуглецю може мати більш серйозні наслідки, ніж просто формування планет. Лід із чадного газу необхідний для утворення метанолу, котрий є будівельним блоком для більш складних органічних молекул, що необхідні для життя. Якщо комети переправлять ці молекули до новоутворених планет, подібних до Землі, то там будуть складники, необхідні для виникнення життя.
Досі такі лінії снігу ніколи не були відображеними безпосередньо, тому що вони завжди утворюються у відносно вузькій центральній площині протопланетного диску, а тому їх точне розташування і розміри не можуть бути визначеними. Поза межами вузької області, де снігові кордони існують, випромінювання зорі запобігає утворенню льоду. Сконцентровані пил та газ в центральній площині необхідні для того, щоб захистити територію від випромінювання до таких меж, що монооксид вуглецю та інші гази можуть достатньо охолонути та замерзнути.
Даній групі астрономів вдалося заглянути всередину цього диску, де сніг утворився, за допомогою хитрої можливості. Замість того щоб шукати сніг, який не можна було безпосередньо спостерігати, вони шукали молекули відомі як діазеніл (N2H +), котрий яскраво сяє в міліметрової частини спектру, а тому є ідеальною мішенню для телескопів, схожих на ALMA. Ця тендітна молекула легко руйнується в присутності чадного газу, таким чином з'являється в помітних кількостях тільки в тих областях, в яких доволі монооксиду вуглецю із утворенням замерзлого снігу. По суті кажучи, вона ключ для пошуку снігової лінії із монооксиду вуглецю.
Унікальна чутливість ALMA та його розподільна здатність дозволили астрономам простежити наявність і розподіл діазенілу та побачити його чітко визначені межі за близько 30 астрономічних одиниць від зорі (що у 30 разів більше відстані між Землею та Сонцем). Телескоп дає негативне зображення снігу із чадного газу в диску навколо TW Гідри, котре можна використати, щоб побачити кордон снігу із монооксиду вуглецю саме там, де теорія його і передбачає, а саме - на внутрішньому краї кільця діазенілу.
"Для цих спостережень ми використовували тільки 26 антен ALMA із 66 можливих у повністю завершеному масиві. Ознаки снігових ліній навколо інших зірок вже з'являється в інших спостереженнях із ALMA. Ми переконані, що майбутні спостереження із повним масивом антен проявлять багато із них, та забезпечать подальші захоплюючі поступи у дослідженнях формування та еволюції планет. Треба просто почекати та подивитись",- укладає Мішель Хогерхейд з Лейденської обсерваторії, Нідерланди.

Примітки

[1] Наприклад, сухі кам'янисті планети формуються на внутрішній стороні снігового кордону (поблизу від зорі), де може існувати тільки пил. По інший бік знаходяться крижані планети-гіганти, які утворюються за зовнішньою межею снігового кордону із окису вуглецю.

Детальніше

Великий Міліметрово-субміліметровий Масив Атакама (ALMA) є міжнародним астрономічним об’єктом. Він являється партнерством Європи, Північної Америки та Східної Азії у співпраці з Республікою Чилі. ALMA в Європі фінансується ESO, в Північній Америці - Національним Науковим Фондом США (NSF) у співпраці з Національною Радою Досліджень Канади (NRC) і Національною Науковою Радою Тайваню (NSC), в Східній Азії - Національними Інститутами Природничих Наук (NINS) Японії в співпраці з Академією Сініца (AS) на Тайвані. Будівництво та управління ALMA від імені Європи проводить ESO, від імені Північної Америки - Національна Радіоастрономічна Обсерваторія (NRAO), яка управляється корпоративною Асоціацією Університетів (AUI), від імені Східної Азії - Національна Астрономічна Обсерваторія Японії (NAOJ). Спільна Обсерваторія ALMA (JAO) забезпечує єдине керівництво та управління будівництвом, введення в експлуатацію та експлуатацію ALMA.
Дане досліждення представлене у роботі, котра надрукована 18 липня 2013 у номері Science Express.
Науково-дослідна група у складі of C. Qi (Harvard-Smithsonian Center for Astrophysics, USA), K. I. Öberg (Departments of Chemistry and Astronomy, University of Virginia, USA), D. J. Wilner (Harvard-Smithsonian Center for Astrophysics, USA), P. d’Alessio (Centro de Radioastronomía y Astrofisica, Universidad Nacional Autónoma de Mexico, Mexico), E. Bergin (Department of Astronomy, University of Michigan, USA), S. M. Andrews (Harvard-Smithsonian Center for Astrophysics, USA), G. A. Blake (Division of Geological and Planetary Sciences, California Institute of Technology, USA), M. R. Hogerheijde (Leiden Observatory, Leiden University, Netherlands) and E. F. van Dishoeck (Max Planck Institute for Extraterrestrial Physics, Germany).
Ци та Оберг є провідними співавторами даної статті.
Європейська Південна Обсерваторія - це передова міжурядова астрономічна організація в Європі та найбільш продуктивна астрономічна обсерваторія світу. Її підтримує 15 країн: Австрія, Бельгія, Бразилія, Чеська Республіка, Данія, Франція, Фінляндія, Німеччина, Італія, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія та Сполучене Королівство. ESO здійснює ініціативну програму, зосереджену на проектуванні, будівництві та експлуатації потужних наземних спостережних об'єктів, що дозволяє астрономам робити важливі наукові відкриття. ESO також відіграє провідну роль у сприянні та організації співробітництва в астрономічних дослідженнях. ESO працює на трьох унікальних, світового класу обсерваторіях в Чилі: Ла Сілла, Паранал і Чахнантор. На горі Паранал, в ESO працює Дуже Великий Телескоп - найбільш передова в світі астрономічна обсерваторія видимого діапазону та VISTA - найбільший оглядовий телескоп в світі. ESO є європейським партнером просунутого астрономічного радіотелескопу ALMA, найбільшого існуючого астрономічного проекту. В даний час, ESO планує 39 метровий Європейський Надзвичайно Великий Телескоп E-ELT (оптичний та ближній ІЧ діапазони), який стане "найбільшим у світі оком у небо".

Посилання

Контакти

Oleg Maliy
NGO Zaporozhye Astronomical Club Altair
Zaporozhye, Ukraine
Телефон: +380 67 1371070
Email: eson-ukraine@eso.org

Chunhua Qi
Harvard-Smithsonian Center for Astrophysics
Cambridge, Mass., USA
Телефон: +1 617 495 7087
Email: cqi@cfa.harvard.edu

Michiel Hogerheijde
Leiden Observatory
Leiden, The Netherlands
Телефон: +31 6 4308 3291
Email: michiel@strw.leidenuniv.nl

Richard Hook
ESO, Public Information Officer
Garching bei München, Germany
Телефон: +49 89 3200 6655
Стільниковий: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org

Переклад прес-релізу ESO eso1333.

Джерело: ESO Ukraine        

 

середа, 17 липня 2013 р.

Розірвана чорною дірою

VLT спостерігає в реальному часі, як газова хмара йде на тісне зближення із гігантом у центрі Чумацького Шляху

На Дуже Великому Телескопі (VLT) ESO вперше проведені спостереження газової хмари, котра розірвана надмасивною чорною дірою в центрі галактики. Хмара в даний час настільки розтягнута, що її передня частина пройшла найближчу до чорної діри точку та віддаляється від неї зі швидкістю більш ніж 10 млн км/год, в той час як хвіст все ще падає на останню.


У 2011 Дуже Великий Телескоп (VLT) ESO виявив газову хмару у кілька разів масивнішу за Землю, що прискорено рухається до чорної діри в центрі Чумацького Шляху (eso1151) [1]. Наразі ця хмара перебуває у точці її найбільшого зближення і нові спостереження із VLT показують, що вона сильно розтягується під дією надпотужного гравітаційного поля космічного велетня.
"Наразі передня частина хмари простягається на більш ніж 160 мільярдів кілометрів навколо орбіти точки максимального наближення до чорної діри. Власне та точка лише трохи далі, ніж за 25 мільярдів кілометрів від самої чорної діри: хмара ледве уникнула падіння",- пояснює Стефан Гіллессен (Інститут Позаземної Фізики ім. Макса Планка, Гархінг, Німеччина), очільник групи спостереження [2]. "Хмара настільки розтягнута, що її тісне наближення - то не одна короткочасна подія, а процес, котрий триватиме протягом не менше одного року".
Оскільки газова хмара розтягується, світло від неї стає все важче бачити. За допомогою інструменту SINFONI на VLT, науковці отримали більше 20 годин спостережних даних для ділянки поблизу чорної діри. Це найглибша експозиція даного регіону, що спостерігалась із інтегральним польовим спектрометром [3], що й дало групі змогу виміряти швидкості руху різних частин хмари повз центральну чорну діру [4].
"Найдивніше, що ми зараз спостерігаємо - це те, що передня частина хмари вздовж по своїй орбіті знову рухається до нас зі швидкістю більш ніж 10 млн км/год, що близько 1% від швидкості світла",- додає Рейнхард Гензель, керівник дослідницької групи, котра досліджує дану ділянку неба протягом майже двадцяти років. "Це означає, що передня частина хмари вже пройшла точку найбільшого зближення із чорною дірою".
Походження газової хмари залишається загадкою, хоча ідей доволі [5]. Нові спостереження звузять їх коло.
"Наче той астронавт-невдаха із науково-фантастичного фільму, зараз ми бачимо, як хмара розтягується настільки, що нагадує спагетті. Це означає, що в його межах мабуть нема зорі",- укладає Гіллессен. "На даний момент ми вважаємо, що газ може походити від зірок, котрі ми бачимо на орбітах навколо чорної діри".
За розпалом цієї унікальної події в центрі галактики в даний час уважно стежать астрономи по всьому світі. Ця інтенсивна спостережна кампанія забезпечить багатство даних не тільки про газову хмару [6], але і нові дослідження близьких до чорної діри областей, що раніше не були вивчені, та проявів надпотужної гравітації.

Примітки

[1] Чорна діра у центрі Чумацького Шляху має оцінену масу десь близько чотирьох мільйонів мас Сонця та назву Sgr A * (вимовляється: Стрілець А зірочка *). Це найближча до нас надмасивна чорна діра, відома на сьогоднішній день, а отже вона є найкращої можливістю для докладного дослідження чорних дір. Вивчення надмасивної чорної діри в центрі галактики та її оточення посідає перше місце у десятці астрономічних відкриттів ESO.
[2] Відстань найтіснішого наближення становить приблизно п'ять відстаней від планети Нептун до Сонця. Це доволі близько до чорної діри із масою в біля чотирьох мільйонів разів більшою, ніж у Сонця!
[3] В інтегральному польовому спектрометрі, записане в кожен піксель світло потім окремо розщеплюється на його кольорові складники, а тому спектри реєструються для кожного пікселя. Ті спектри потім можуть бути проаналізовані окремо, а після їх можна використати для створення карти швидкостей та хімічних властивостей кожної частини об'єкта.
[4] Дослідна група також в надії побачити свідчення того, як швидко рухома хмара взаємодіє із будь-яким газом навколо чорної діри. Досі нічого такого не було знайдено, проте в подальших спостереженнях планується шукати подібні прояви.
[5] Астрономи вважають, що газова хмара ймовірно були створена зоряними вітрами від зірок, що обертаються навколо чорної діри. Також можливо, що вона є результатом від газового струменя із галактичного центру. Іншим варіантом є те, що в центрі хмари була зоря. У цьому випадку газ буде походити як від зоряного вітру тієї ймовірної зорі, так і від протопланетного газо-пилового диску навколо неї.
[6] На протязі розгортання даної події в центрі галактики, астрономи очікують побачити, що еволюція хмари переходить від чисто гравітаційної та приливної до складної турбулентно-гідродинамічної.

Детальніше

Дослідження було представлене у статті "Pericenter passage of the gas cloud G2 in the Galactic Center", by S. Gillessen et al, котра вийщла в Astrophysical Journal.
Науково-дослідна група у складі S. Gillessen (Max Planck Institute for Extraterrestrial Physics, Garching, Germany [MPE]), R. Genzel (MPE; Departments of Physics and Astronomy, University of California, Berkeley, USA), T. K. Fritz (MPE), F. Eisenhauer (MPE), O. Pfuhl (MPE), T. Ott (MPE), M. Schartmann (Universitätssternwarte der Ludwig-Maximilians-Universität, Munich, Germany [USM]; MPE), A. Ballone (USM; MPE) та A. Burkert (USM; MPE).
Європейська Південна Обсерваторія - це передова міжурядова астрономічна організація в Європі та найбільш продуктивна астрономічна обсерваторія світу. Її підтримує 15 країн: Австрія, Бельгія, Бразилія, Чеська Республіка, Данія, Франція, Фінляндія, Німеччина, Італія, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія та Сполучене Королівство. ESO здійснює ініціативну програму, зосереджену на проектуванні, будівництві та експлуатації потужних наземних спостережних об'єктів, що дозволяє астрономам робити важливі наукові відкриття. ESO також відіграє провідну роль у сприянні та організації співробітництва в астрономічних дослідженнях. ESO працює на трьох унікальних, світового класу обсерваторіях в Чилі: Ла Сілла, Паранал і Чахнантор. На горі Паранал, в ESO працює Дуже Великий Телескоп - найбільш передова в світі астрономічна обсерваторія видимого діапазону та VISTA - найбільший оглядовий телескоп в світі. ESO є європейським партнером просунутого астрономічного радіотелескопу ALMA, найбільшого існуючого астрономічного проекту. В даний час, ESO планує 39 метровий Європейський Надзвичайно Великий Телескоп E-ELT (оптичний та ближній ІЧ діапазони), який стане "найбільшим у світі оком у небо".

Посилання

Контакти

Oleg Maliy
NGO Zaporozhye Astronomical Club Altair
Zaporozhye, Ukraine
Телефон: +380 67 1371070
Email: eson-ukraine@eso.org

Stefan Gillessen
Max Planck Institute for Extraterrestrial Physics
Garching bei München, Germany
Телефон: +49 89 30000 3839
Email: ste@mpe.mpg.de

Reinhard Genzel
Max Planck Institute for Extraterrestrial Physics
Garching bei München, Germany
Телефон: +49 89 30000 3281
Email: genzel@mpe.mpg.de

Richard Hook
ESO, La Silla, Paranal, E-ELT & Survey Telescopes Press Officer
Garching bei München, Germany
Телефон: +49 89 3200 6655
Email: rhook@eso.org

Переклад прес-релізу ESO eso1332.

Джерело: ESO Ukraine       

середа, 10 липня 2013 р.

ALMA виявив зародок гігантської зорі


Нові спостереження із використанням Великого Міліметрово-субміліметрового Масиву Атакама (ALMA) дали астрономам наразі найкраще зображення велетенської зорі у процесі її формування всередині темної космічної хмари. Виявлена "зоряна утроба" найбільша із коли-небудь бачених у Чумацькому Шляху. Вона масивніша за Сонце більше ніж у 500 разів та продовжує зростати. Майбутня зоря жадібно поглинає навколишню матерію хмари. Очікується, що народиться дуже яскрава зоря із масою до 100 сонячних.

Найбільш масивні та наяскравіші зорі галактики утворюються в холодних темних космічних хмарах, що залишається не тільки оповите пилом, але також і таємницями [1]. Міжнародна науково-дослідна група астрономів наразі використала ALMA для проведення мікрохвильового "пренатального сканування", щоб отримати більш чітку картину формування однієї гігантських зірок, котра розташована приблизно за 11 000 світлових років від Землі у космічній хмарі із назвою Spitzer Dark Cloud (SDC) 335.579-0.292.
Існують дві теорії про формування наймасивніших зірок. Згідно першої, материнська хмара розпадається на шматки, що потім згущуються та породжують кілька невеликих ядер, котрі наостанок колапсують, утворюючи зорі. Друга теорія ще більш драматична: вся хмара починає колапсувати, матерія мчить до її центру, утворюючи одну або кілька масивних зірок-гігантів. Група на чолі з Ніколя Перетто із РЕА/AIM (Париж-Саклі, Франція) та Університету Кардіффа  (Великобританія) дійшла до висновку, що ALMA є ідеальним інструментом, який допоможе дізнатися, що відбувалося насправді.
SDC 335.579-0.292 вперше було виявлено за допомогою спостережень із Космічним Телескопом "Спітцер" (NASA) та Космічною Обсерваторією "Гершель" (ESA) , ​​як хаотичне нагромадження темних щільних волокон із газу та пилу. Наразі вчені скористалась унікальною чутливістю ALMA, щоб докладно дослідити кількість пилу і рух газу всередині темної хмари, знайшовши там справжнього зоряного велетня.
"Чудові спостереження із ALMA дозволили нам вперше отримати дійсно глибокий погляд на те, що відбувається у цій хмарі",- говорить Перетто. "Ми хотіли подивитися, як формуються та зростають зорі-гіганти, і таки досягли своєї мети! В одному із таких осередків ми знайшли абсолютного велетня: найбільший зародок протозорі, із числа досі виявлених у Чумацькому Шляху".
Той осередок є "зоряною утробою" - вихором матерії ​​із масою, котра більше ніж у 500 разів перевищує масу нашого Сонця [2]. Спостереження із ALMA свідчать, що набагато більше речовини продовжує рухатись всередину, що веде до збільшення маси. В кінці кінців, вся та маса стиснеться із утворенням дуже рідкісної космічної "бестії" - молодої зорі, котра буде мало не у 100 разів масивніша за наше Сонце.
"Хоча ми вже вважали, що дана область буде хорошим кандидатом на масивну зореутворюючу хмару, проте не очікували знайти настільки масивний зародок зорі в її надрах",- говорить Перетто. "Очікується, що цей об’єкт утворить зорю, котра буде в 100 разів масивнішою за Сонце. Тільки одна на десять тисяч зірок Чумацькому Шляху досягає такої маси!".
"Мало того, що подібні зорі рідкісні, їх народження надзвичайно швидке, а "дитинство" коротке. Так що знайти подібний масивний об'єкт на такому ранньому етапі його еволюції само по собі є вражаючим результатом",- додає учасник групи Гері Фуллер з Університету Манчестера (Великобританія).
Інша учасниця групи, Ана Дуарте Кабраль із Лабораторії Астрофізики в Бордо (Франція), підкреслює: "Спостереження із ALMA виявили захоплюючі подробиці рухів волокнистого утворення із пилу та газу. Вони свідчать, що величезна кількість газу тече у центральну компактну частину". Це вельми підтримує теорію глобального колапсу для формування масивних зірок, ніж теорію фрагментації.
Ці спостереження є частиною стадії "ранньої науки" із ALMA, коли в роботі була лише чверть кінцевого масиву антен. "Нам вдалося провести ці дуже докладні спостереження з використанням тільки частини всіх можливостей ALMA",- укладає Перетто. "ALMA безумовно революціонізує наші знання про зореутворення, дасть вирішення деяких поточних проблем та породить нові питання".

Примітки

[1] Астрономи використовують вислів "масивні зорі" для позначення тих, маса котрих у приблизно десять або більше разів перевищує масу Сонця. Це стосується маси зорі, а не її розміру.
[2] Дана область зореутворення формує багато зірок. Осередок на 500 сонячних мас є наймасивнішим із декількох подібних.

Детальніше

Великий Міліметрово-субміліметровий Масив Атакама (ALMA) є міжнародним астрономічним об’єктом. Він являється партнерством Європи, Північної Америки та Східної Азії у співпраці з Республікою Чилі. ALMA в Європі фінансується ESO, в Північній Америці - Національним Науковим Фондом США (NSF) у співпраці з Національною Радою Досліджень Канади (NRC) і Національною Науковою Радою Тайваню (NSC), в Східній Азії - Національними Інститутами Природничих Наук (NINS) Японії в співпраці з Академією Сініца (AS) на Тайвані. Будівництво та управління ALMA від імені Європи проводить ESO, від імені Північної Америки - Національна Радіоастрономічна Обсерваторія (NRAO), яка управляється корпоративною Асоціацією Університетів (AUI), від імені Східної Азії - Національна Астрономічна Обсерваторія Японії (NAOJ). Спільна Обсерваторія ALMA (JAO) забезпечує єдине керівництво та управління будівництвом, введення в експлуатацію та експлуатацію ALMA.
Дане дослідження представлене у статті “Global collapse of molecular clouds as a formation mechanism for the most massive stars”, що вийшла у Astronomy & Astrophysics.
Науково-дослідна група у складі of N. Peretto (CEA/AIM Paris Saclay, France; University of Cardiff, UK), G. A. Fuller (University of Manchester, UK; Jodrell Bank Centre for Astrophysics and UK ALMA Regional Centre Node), A. Duarte-Cabral (LAB, OASU, Université de Bordeaux, CNRS, France), A. Avison (University of Manchester, UK; UK ALMA Regional Centre node), P. Hennebelle (CEA/AIM Paris Saclay, France), J. E. Pineda (University of Manchester, UK; UK ALMA Regional Centre node; ESO, Garching, Germany), Ph. André (CEA/AIM Paris Saclay, France), S. Bontemps (LAB, OASU, Université de Bordeaux, CNRS, France), F. Motte (CEA/AIM Paris Saclay, France), N. Schneider (LAB, OASU, Université de Bordeaux, CNRS, France) та S. Molinari (INAF, Rome, Italy).
Європейська Південна Обсерваторія - це передова міжурядова астрономічна організація в Європі та найбільш продуктивна астрономічна обсерваторія світу. Її підтримує 15 країн: Австрія, Бельгія, Бразилія, Чеська Республіка, Данія, Франція, Фінляндія, Німеччина, Італія, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія та Сполучене Королівство. ESO здійснює ініціативну програму, зосереджену на проектуванні, будівництві та експлуатації потужних наземних спостережних об'єктів, що дозволяє астрономам робити важливі наукові відкриття. ESO також відіграє провідну роль у сприянні та організації співробітництва в астрономічних дослідженнях. ESO працює на трьох унікальних, світового класу обсерваторіях в Чилі: Ла Сілла, Паранал і Чахнантор. На горі Паранал, в ESO працює Дуже Великий Телескоп - найбільш передова в світі астрономічна обсерваторія видимого діапазону та VISTA - найбільший оглядовий телескоп в світі. ESO є європейським партнером просунутого астрономічного радіотелескопу ALMA, найбільшого існуючого астрономічного проекту. В даний час, ESO планує 39 метровий Європейський Надзвичайно Великий Телескоп E-ELT (оптичний та ближній ІЧ діапазони), який стане "найбільшим у світі оком у небо".

Посилання

Контакти

Oleg Maliy
NGO Zaporozhye Astronomical Club Altair
Zaporozhye, Ukraine
Телефон: +380 67 1371070
Email: eson-ukraine@eso.org

Nicolas Peretto
School of Physics and Astronomy, Cardiff University
Cardiff, UK
Телефон: +44 29 208 75314
Email: Nicolas.Peretto@astro.cf.ac.uk

Gary Fuller
Jodrell Bank Centre for Astrophysics, University of Manchester
Manchester, UK
Телефон: +44 161 306 3653
Email: G.Fuller@manchester.ac.uk

Ana Duarte-Cabral
Laboratoire d'Astrophysique de Bordeaux
Bordeaux, France
Email: Ana.Cabral@obs.u-bordeaux1.fr

Richard Hook
ESO, Public Information Officer
Garching bei München, Germany
Телефон: +49 89 3200 6655
Стільниковий: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org

Переклад прес-релізу ESO eso1331.

Джерело: ESO Ukraine      

Нові іграшки Маєль

 
Астрономія та телескопи іноді можуть розбудити в нас внутрішню дитину. Як свідчення людської допитливості, астрономи продовжують будувати все більш великі інструменти у віддалених місцях по усьому світі.
Астроном із ESO Жюльєн Жирар сфотографував це миле зображення його дочки під час сімейного відпочинку в обсерваторії Паранал в чилійських Андах. Завдяки вдалому ракурсу, мала Маєль наче заглядає у відкритий купол одного із 1.8 м допоміжних телескопів Дуже Великого Телескопа (VLT) ESO. Хоча телескопи використовуються для серйозних наукових досліджень, астрономи можуть іноді почуваються, наче діти, коли граються із такими гігантськими "іграшками".
Жюльєн Жирар також є фотоамбасадором ESO, котрий живе та працює в Чилі на VLT. Він є відповідальним за прилад із адаптивною оптикою NACO, що встановлений на телескопі №4 групи VLT. Жюльєн представив цю світлину в Your ESO Pictures Flickr group, звідки її обрали для "Зображення Тижня" ESO.

Посилання

Припис:
ESO/J. Girard

Джерело: ESO Ukraine     

пʼятниця, 5 липня 2013 р.

Спостереження далекої галактики під час її "трапези"

Дуже Великий Телескоп (VLT) ESO досліджує зростання галактик

Астрономи, використавши Дуже Великий Телескоп (VLT) ESO, помітили далеку галактику, котра жадібно поглинає навколишній газ. Видно, що той газ падає у її надра, створюючи потік, який одночасно підживлює процеси зореутворення та пришвидшує обертання галактики. Наразі це найкращі прямі спостереження доказів теорії, що галактики затягують та "пожирають" навколишню матерію, щоб зростати та формувати зорі. Результати досліджень з'являться у журналі Science за 5 липня 2013.

Астрономи завжди підозрювали, що галактики ростуть, поглинаючи матерію зі свого навколишнього середовища, але цей процес було дуже важко безпосередньо спостерігати. Наразі Дуже Великий Телескоп (VLT) ESO використано для вивчення дуже рідкісного взаємного розташування напрямів на дуже далеку галактику [1] та іще більш далекий квазар - надзвичайно яскравий центр іншої галактики, що живиться від надмасивної чорної діри. Світло від квазара проходить через газоподібне оточення ближчої до нас галактики, даючи нам можливість докладно досліджувати його властивості [2]. Нові результати дають наразі найкращий вигляд галактики під час її "трапези".
"Таке вирівнювання надзвичайно рідкісне і це нам дозволило провести унікальні спостереження",- пояснює Ніколя Буше із Науково-дослідного Інституту Астрофізики і Планетології (IRAP) (Тулуза, Франція), провідний автор нової статті. "Ми змогли використати Дуже Великий Телескоп ESO, щоб зазирнути в галактику та в її навколишній газ. Таким чином, ми мали змогу вирішити важливі проблеми у формуванні галактик: як вони зростають та як живлять свої процеси зореутворення".
Оскільки галактики створюють нові зорі, то їх власні запаси газу будуть швидко вичерпуватись. Так чи інакше, але повинне бути якесь безперервне поповнення свіжими запасами, щоб процеси і далі тривали. Астрономи підозрювали, що відповідь на це питання треба шукати у масиві холодного газу, котрий галактика "примагнічує" із навколишнього простору. У цьому випадку, газ спершу притягується ближче до галактики, утворюючи кільця, котрі обертаються разом із нею, а вже потім поглинаються. Хоча деякі докази подібних галактичних процесів вже спостерігались, але рух газу та інші його властивості досі не були докладно вивчені.
Астрономи використовували два інструменти, відомі як SINFONI та UVES [3], котрі встановлені на телескопі VLT в обсерваторії ESO Паранал на півночі Чилі. Нові спостереження показали, як власне галактика обертається, а також склад та рух навколишнього газу.
"Властивості цього величезного обсягу навколишнього газу виявились саме очікуваними: такими вони і повинні бути у подібних випадках поглинання галактикою холодного газу",- говорить співавтор Майкл Мерфі (Технологічний Університет Суінберну, Мельбурн, Австралія). "Все чудово узгоджується із моделлю: рух газу, його об’єми та хімічний склад. На вигляд це, наче годування левів у зоопарку. Дана галактика має ненаситний апетит: ми виявили, що вона живиться та зростає вельми швидко".
Астрономи вже знаходили докази існування матерії навколо галактик у ранньому Всесвіті, але це вперше вони були в змозі чітко показати, що матерія рухається всередину, а не назовні, а також визначити склад цього свіжого палива для майбутніх поколінь зірок. Тільки завдяки світлу квазара, що було задіяне в якості зонду, можливо було виявити той газ навколо досліджуваної галактики.
"У цьому випадку нам пощастило: квазар виявився у потрібному місці, що його світло пройшло через падаючий газ. Наступне покоління надзвичайно великих телескопів дозволить більш довершене дослідження околиць галактик, чим дасть нам набагато більш повну картину",- укладає співавтор Крістел Мартін (Каліфорнійський Університет Санта-Барбари, США).

Примітки

[1] Галактика була виявлена в рамках огляду "SINFONI Mg II Program for Line Emitters (SIMPLE)" галактик ​​із червоним зсусов Z-2, проведеного за допомогою  SINFONI у 2012 році. Далекий квазар має позначеня HE 2243-60, а досліджувана галактика має червоний зсув 2.3285 - це означає, що ми її бачимо, коли Всесвіту було близько двох мільярдів років.
[2] Коли світло квазара проходить через газові хмари, то воно поглинається на деяких довжинах хвиль. Зразки цих поглинань, котрі наче відбитки пальців, багато чого можуть розповісти астрономам про рух і хімічний склад газу. Без світла того далекого квазара, інформації було б отримано набагато менше, оскільки ті газові хмари самі по собі не світяться, через що їх безпосередньо і не видно.
[3] SINFONI (Spectrograph for INtegral Field Observations in the Near Infrared) - це польовий спектрограф ближнього ІЧ-світла, а UVES (Ultraviolet and Visual Echelle Spectrograph) - то ешельний спектрограф оптичного та УФ-діапазонів світла. Вони встановлені на Дуже Великому Телескопі (VLT) ESO. SINFONI показав руху газу у самій галактиці, а за допомогою UVES було проаналізовано світло від більш далекого квазару, котре проходить через навколишній газ.

Детальніше

Дане дослідження описане у статті “Signatures of Cool Gas Fueling a Star-Forming Galaxy at Redshift 2.3”, котра опублікована у журналі Science за 5 липня 2013.
Науково-дослідна група у складі N. Bouché (CNRS; IRAP, France), M. T. Murphy (Swinburne University of Technology, Melbourne, Australia), G. G. Kacprzak (Swinburne University of Technology, Australia; Australian Research Council Super Science Fellow), C. Péroux (Aix Marseille University, CNRS, France), T. Contini (CNRS; University Paul Sabatier of Toulouse, France), C. L. Martin (University of California Santa Barbara, USA), M. Dessauges-Zavadsky (Observatory of Geneva, Switzerland).
Європейська Південна Обсерваторія - це передова міжурядова астрономічна організація в Європі та найбільш продуктивна астрономічна обсерваторія світу. Її підтримує 15 країн: Австрія, Бельгія, Бразилія, Чеська Республіка, Данія, Франція, Фінляндія, Німеччина, Італія, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія та Сполучене Королівство. ESO здійснює ініціативну програму, зосереджену на проектуванні, будівництві та експлуатації потужних наземних спостережних об'єктів, що дозволяє астрономам робити важливі наукові відкриття. ESO також відіграє провідну роль у сприянні та організації співробітництва в астрономічних дослідженнях. ESO працює на трьох унікальних, світового класу обсерваторіях в Чилі: Ла Сілла, Паранал і Чахнантор. На горі Паранал, в ESO працює Дуже Великий Телескоп - найбільш передова в світі астрономічна обсерваторія видимого діапазону та VISTA - найбільший оглядовий телескоп в світі. ESO є європейським партнером просунутого астрономічного радіотелескопу ALMA, найбільшого існуючого астрономічного проекту. В даний час, ESO планує 39 метровий Європейський Надзвичайно Великий Телескоп E-ELT (оптичний та ближній ІЧ діапазони), який стане "найбільшим у світі оком у небо".

Посилання

Контакти

Oleg Maliy
NGO Zaporozhye Astronomical Club Altair
Zaporozhye, Ukraine
Телефон: +380 67 1371070
Email: eson-ukraine@eso.org

Nicolas Bouché
Observatoire Midi-Pyrénées–IRAP
Toulouse, France
Телефон: +33 5 61 33 27 87
Стільниковий: +33 7 51 51 46 83
Email: Nicolas.Bouche@irap.omp.eu

Michael Murphy
Centre for Astrophysics and Supercomputing, Swinburne University of Technology
Melbourne, Australia
Телефон: +61 3 9214 5818
Стільниковий: +61 405 214 461
Email: mmurphy@swin.edu.au

Richard Hook
ESO education and Public Outreach Department
Garching bei München, Germany
Телефон: +49 89 3200 6655
Стільниковий: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org

Переклад прес-релізу ESO eso1330.

Джерело: ESO Ukraine    


Європейські антени ALMA в Центрі Технічної Підтримки


На цій світлині із 2012 року, ми бачимо параболічні антени, котрим судилося стати частиною Великого Міліметрового-субміліметрового Масиву Атакама (ALMA). Три антени на передньому плані, а також деякі з них подалі, були надані від ESO, як частина її внеску до проекту ALMA, на основі договору з європейським консорціумом AEM [1]. Загалом ESO надає 25 антен перетином по 12 м. Ще двадцять п'ять 12 м антен постачає північноамериканський партнер ALMA, а решту -  комплект із дванадцяти 7 м та чотирьох 12 м антен, котрі складають Компактний Масив Атакама, надаються партнером ALMA зі східної Азії.
Перед вашим поглядом антени на території Центру Технічної Підтримки (OSF) ALMA, котрий на висоті 2900 метрів в передгір'ях чилійських Анд. На передньому плані кілька антен на монтажному майданчику (AEM Site Erection Facility), де їх збирають та ретельно випробовують, перш ніж передати в обсерваторію. Антени на задньому плані вже передані, а тепер проходять подальші випробування, або ж на них встановлюють чутливі приймачі. Як тільки антени будуть повністю готові до роботи, їх перевезуть до місця розташування обсерваторії, котра на плато Чахнантор на висоті 5000 метрів. Там антени приєднають до масиву ALMA, котрий задіяний у вивченні деяких із найглибших таємниць нашого космічного походження. Навіть коли всі антени будуть готові, OSF залишатиметься центром обслуговування щоденної роботи ALMA, та як робоче місце для астрономів і груп, відповідальних за підтримку обсерваторії.
На обрії видніється гірський ланцюг Анд, де найвищий пік належать до конічного вулкану Ліканкабур, котрий відзначає кордон між Чилі і Болівією, та фігурує на краєвиді.

Примітки

[1] До консорціуму AEM входять: Thales Alenia Space, European Industrial Engineering та MT-Mechatronics.

Посилання

Припис:
ALMA (ESO/NAOJ/NRAO)

понеділок, 1 липня 2013 р.

Світова прем’єра IMAX® 3D фільму "Прихований Всесвіт"

Ваша подорож до зірок, видимих у найпотужніші на світі телескопи - вперше на 3D екрані

3D фільм "Прихований Всесвіт" з’явився в кінотеатрах IMAX® та на гігантських екранах по всьому світі. Перші покази відбулись 28 червня 2013 у Науковому Центрі "Великі Озера" в Клівленді (штат Огайо, США) та 29 червня в планетарії ім. Тихо Браге в Копенгагені (Данія). У фільмі показано найсучасніші телескопи, відзняті в кадрах із високим дозволом, гіпнотичні 3D образи небесних об’єктів та 3D моделювання еволюції Всесвіту.
Щоб відвідати найпередовіші у світі телескопи, потрібно поїхати у віддалені місця, як чилійських Андах на висоті 5000 метрів. Але тепер є простіший спосіб там побувати.
У фільмі "Прихований Всесвіт" вперше в технології IMAX ® 3D можна побачити Дуже Великий Телескоп (VLT) - найголовніший телескоп ESO, а також відвідати найбільший в історії астрономічний проект - Великий Міліметрового-субміліметровий Масив Атакама (ALMA - міжнародний астрономічний об’єкт за підтримки Європи, Північної Америки та Східної Азії у співпраці з Республікою Чилі).
Фільм поставив Рассел Скотт. Він також керував натурними зйомками у листопаді 2012 року: "Досвід від зйомок в пустелі Атакама цих спостережних об’єктів світового класу був дивовижним. Деякі із трансцедентних місць серед гір Анд змушують вас почувати себе так, наче ви на іншій планеті. Відчуття природи, котра за межами всього того, до чого ми звикли - це саме те, що я хочу передати глядачам".
Із цих надзвичайних місць нашої планети, глядачі помандрують у захоплюючу подорож в глибокий космос, завдяки найкраще для цього пристосованій кінематографічній технології IMAX 3D. Вони заглянуть глибоко всередину яскравих галактик і туманностей, подорожуватимуть по поверхні Марса, будуть свідками приголомшливих картин Сонця. Всесвіт оживе через реальні зображення та досі небачені на гігантських екранах 3D моделі, котрі засновані на астрономічних даних, одержаних за допомогою VLT, ALMA та інших телескопів, таких як Космічний Телескоп Хаббл (NASA/ESA), створюючи ефект занурення IMAX 3D.
"Прихований Всесвіт" буде досліджувати Сонце, зв'язок людства з космосом та дивовижні види далеких галактик у небачений досі спосіб - даючи свіжий погляд на Всесвіт",- пояснює продюсер Стівен Амездроз.
Фільм озвучила британська актриса Міранда Річардсон - лауреат премії "Золотий Глобус" за роль у фільмі жанру арт-хаус "Зачарований квітень" (Enchanted April), а також номінована на "Оскар" та "Золотий Глобус" за роль у фільмі Луї Маля "Втрата" (Damage), за який вона отримала премію BAFTA.
"Прихований Всесвіт" знятий у форматі 15/70 мм та випущений знаменитою австралійською кінокомпанією December Media у співробітництві із Film Victoria, Технологічним Університетом Суінберну та ESO. У випуску та прокаті фільму також приймала участь двічі номінована премією "Оскар" компанія MacGillivray Freeman Films - провідний виробник та дистриб'ютор фільмів IMAX.
"Ми радо демонструємо телескопи ESO та фундаментальні наукові результати в IMAX",- сказав Ларс Ліндберг Крістенсен, керівник Відділу освіти та зв'язків із громадськістю ESO. "Тільки формат IMAX дійсно може передати захоплююче почуття від бачення в дії найпередовіших телескопів людства!".
Перелік місць показів фільму буде оновлюватися на його офіційному сайті.

Детальніше

Європейська Південна Обсерваторія - це передова міжурядова астрономічна організація в Європі та найбільш продуктивна астрономічна обсерваторія світу. Її підтримує 15 країн: Австрія, Бельгія, Бразилія, Чеська Республіка, Данія, Франція, Фінляндія, Німеччина, Італія, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія та Сполучене Королівство. ESO здійснює ініціативну програму, зосереджену на проектуванні, будівництві та експлуатації потужних наземних спостережних об'єктів, що дозволяє астрономам робити важливі наукові відкриття. ESO також відіграє провідну роль у сприянні та організації співробітництва в астрономічних дослідженнях. ESO працює на трьох унікальних, світового класу обсерваторіях в Чилі: Ла Сілла, Паранал і Чахнантор. На горі Паранал, в ESO працює Дуже Великий Телескоп - найбільш передова в світі астрономічна обсерваторія видимого діапазону та VISTA - найбільший оглядовий телескоп в світі. ESO є європейським партнером просунутого астрономічного радіотелескопу ALMA, найбільшого існуючого астрономічного проекту. В даний час, ESO планує 39 метровий Європейський Надзвичайно Великий Телескоп E-ELT (оптичний та ближній ІЧ діапазони), який стане "найбільшим у світі оком у небо".
December Media  - одна з найбільш відомих кіностудій в галузі документального кінематографу. Студія випустила на австралійський та світовий ринок безліч високоякісних документальних фільмів і серіалів. Маючи більше, ніж 20-річним досвід успішного виробництва документальних, освітніх, мистецьких та дитячих мультиплікаційних фільмів, багато з яких удостоєні нагород на конкурсах, December Media відома атмосферою творчості, фінансовою та технічною кваліфікацією, володіє розгорнутою прокатною мережею та фінансовими зв'язками по усьому світі.
Film Victoria - державне агентство і стратегічний партнер в області кіноіндустрії. Фінансує і забезпечує рекламу фільмів, вироблених в штаті Вікторія (Австралія). Тільки за минулий рік компанія витратила більше 7.2 млн австралійських доларів на підтримку місцевих кіно та телевізійних проектів. Агентство підтримує міжнародні та неурядові кінопроекти Вікторії, в тому числі: I Frankenstein, міні-серії HBO The Pacific, Don't Be Afraid of the Dark, Where the Wild Things Are, Ghost Rider and Knowing.
Swinburne 3D Productions, у співробітництві з Центром астрофізики і суперкомп'ютерів Університету Суінберну, є лідером в галузі виробництва науково-популярних фільмів та просторової візуалізації, поєднуючи строгість наукових даних із інноваційними авторськими техніками CGI-анімації і 3D-зображень. Спеціалізуючись на кінофільмах, інтерактивному продукті та освітніх програмах, Swinburne вже більше 10 років виробляє стерео-3D фільми.
MacGillivray Freeman Films - провідний незалежний виробник і дистриб'ютор фільмів на гігантському екрані для IMAX-кінотеатрів, таких, як номіновані на "Оскар" Dolphins та The Living Sea. За останні 40 років, фільми компанії демонструвалися у провідних установах всього світу. Компанія стала першим виробником документальних фільмів, що досягли позначки касового збору в $ 1 мільярд доларів. Фільми MacGillivray Freeman's відомі своєю майстерністю, вдалим освітньо-мистецьким поєднанням та  науковим професіоналізмом.

Посилання

Контакти

Oleg Maliy
NGO Zaporozhye Astronomical Club Altair
Zaporozhye, Ukraine
Телефон: +380 67 1371070
Email: eson-ukraine@eso.org

Lars Lindberg Christensen
Head, ESO education and Public Outreach Department
Garching bei München, Germany
Телефон: +49 89 3200 6761
Стільниковий: +49 173 3872 621
Email: lars@eso.org

Lori Rick
Director of Communications, MacGillivray Freeman Films
Телефон: +1 818 212 3434
Email: lrick@macfreefilms.com

Переклад прес-релізу ESO eso1329.

Джерело: ESO Ukraine