Новий потужний лазер проходить остаточні випробування

ESO приймає перший 22 Вт натрієвий лазер для адаптивної оптики телескопів

Наразі було користувацьке випробовування нового 22 Вт лазеру, наданого TOPTICA та його партнером MPB, чому передувало майже п'ять років стійкого співробітництва та зусиль (див. ann1045, ann1048, ann11039, ann12012 та ESOcast34). Дана лазерна система буде частиною блоку адаптивної оптики на Дуже Великому Телескопі (VLT) ESO [1]. Цей лазер, а також ще чотири схожих (у тому числі один запасний), котрі згодом будуть довезені, складають ключові елементи нового інструменту, а дане прийняття знаменує собою важливий крок вперед до реалізації проекту.

П'ять років тому варіанти отримання компактних надійних лазерів високої потужності, відповідних для вимог систем адаптивної оптики, були дуже обмеженими. А тепер нові технології та науково-дослідні роботи змінили стан речей.
Після трьох місяців приймально-здавальних випробувань на ESO, команда проекту був дуже задоволена продуктивністю роботи нового обладнання, яке відкриває великі потенційні можливості буденної стабільної роботи на VLT у майбутньому. Це дуже важливо, тому що ці лазери будуть використовуватися кожен раз, коли проводяться спостереження за допомогою систем адаптивної оптики.
Нова конструкція лазера також отримує вигоду зі спеціальної технології, спрямованої на підвищення яскравості штучної опорної зорі, що генерується в шарі натрію, котрий в земній атмосфері на висоті десь 90 км [2]. Ця унікальна особливість зазвичай ніколи досі не використовувалась під час спостережень на великих телескопах.
Блок адаптивної оптики використовує датчики для аналізу атмосферного тремтіння та гнучкого дзеркала, котрі вмонтовані в телескоп для корекції спотворень зображення, викликаних земною атмосферою. Для цього потрібно мати "під рукою" яскраву зорю, щоб на ній виміряти турбулентність, і та зоря повинно бути дуже близько до спостережуваного небесного об’єкту.
Пошук справжньої зорі для цієї ролі навряд чи вдасться. Таким чином, щоб проводити корекцію атмосферної турбулентності по усьому небі, де знаходяться різні космічні об’єкти, інженери прийшли до ідеї проектування потужного лазерного променю, щоб у небі на шарі атомарного натрію створити штучну "зорю". Вимірюючи атмосферне тремтіння та спотворення цієї штучної "зорі", система робить найдрібніші зміни поверхні гнучкого вторинного дзеркала, завдяки чому телескоп може створювати зображення з набагато більшою чіткістю, ніж це можливо без адаптивної оптики.
Новий лазер забезпечує потужність 22 Вт, що наче скромно у порівнянні зі стандартними лампочками, але коли випромінюється когерентне світло, то така його потужність дуже інтенсивна і потребує особливих заходів безпеки під час роботи. Завданням таких лазерів, є ефективно виробляти світло певної довжини хвилі, необхідної, щоб створити штучну "зорю" [3].
Дія цих нових лазерів, як тільки-но вони запрацюють на телескопі, буде представляти інтерес для майбутніх проектів, таких як Європейський Надзвичайно Великий Телескоп, котрий також потребує кілька таких лазерних систем.

Notes

[1] Новий лазер буде частиною комплексу 4LGSF (4 Laser Guide Star Facility), який має бути встановлений в якості підсистеми AOF (Optics Facility) на UT4 Дуже Великого Телескопа (VLT) ESO, щоб забезпечити системи AO на приладах GALACSI/MUSE та GRAAL/HAWK-I чотирма лазерними натрієвими "зорями" (LGSs) - необхідними опорними джерелами для адаптивних поправок високого порядку.
[2] Світло від лазера складається головним чином із спектральної лінії переходу D2a натрію, на котру доводиться 80% від потужності випромінювання, та двох бічних смуг рівномірно розташованих по обидві сторони від основної лінії, кожна з яких містить по 10%. Вища частота бічної смуги резонанує із D2b переходом натрію і в поєднанні з іншими властивостями лазера може підвищити яскравість штучної "зорі" до 2.5 разів.
[3] ІЧ-лазер з низьким енергоспоживанням, що випромінює на дуже стабільній довжині хвилі 1178 нм, є першою частиною цього процесу. Потім інфрачервоне випромінювання підсилюється оптичним підсилювачем високої потужності з використанням ефекту Рамана, а далі воно надходить до резонансної камери, яка подвоює енергію фотонів, виробляючи хвилю потрібної довжини 589 нм, котра ідеально підходить для створення штучної "зорі" в атмосферному шарі атомарного натрію.

Посилання

• Semi-technical paper about laser development for sodium laser guide stars at ESO
• Technical paper discussing the laser system concept
• Further technical details about the AOF

Джерело: ESO Ukraine 

Перше світло MUSE

Потужний 3D спектрограф успішно встановлено на VLT

Новий новаторський прилад, званий MUSE (Multi Unit Spectroscopic Explorer) було успішно встановлено на Дуже Великий Телескоп (VLT) ESO в обсерваторії Паранал на півночі Чилі. У перший період дуже успішних пробних спостережень, MUSE спостерігав далекі галактики, яскраві зорі та інші небесні об’єкти.

Після випробувань та попереднього прийняття у роботу в Європі у вересні 2013 року, MUSE було відправлено ​​в обсерваторію ESO Паранал в Чилі. Прилад вдруге зібрали у базовому таборі, перш ніж дбайливо перевезти його до місця остаточного встановлення на четвертому телескопі групи VLT. MUSE є найновішим із другого покоління низки приладів для VLT (перші два були X-shooter та KMOS, а на наступний SPHERE очікується найближчим часом).
Очільник групи та головний випробовувач Роланд Бекон (Центр астрофізичних досліджень в Ліоні, Франція), висловив свої почуття: "На прилад пішла купа роботи багатьох людей протягом численних років, але ми його таки зробили! Здається дивним, що ця семитонна колекція оптики, механіки та електроніки наразі стала фантастичною машиною часу для дослідження раннього Всесвіту. Ми дуже пишаємося досягненням - MUSE залишиться унікальним приладом на довгі роки".
Наукові цілі для MUSE включають проникнення в ранні епохи Всесвіту, щоб дослідити механізми формування галактик і вивчити рух матерії у найближчих галактиках та її хімічні властивості. Прилад буде мати багато інших застосувань, починаючи від досліджень планет та супутників у Сонячній системі, продовжуючи вивчення властивостей місць зореутворення в Чумацькому Шляху - і до далекого Всесвіту.
Будучи унікальним потужним дослідницьким засобом, MUSE використовує 24 спектрографи для розщеплення світло на його складові кольори для створення як зображення, так і для отримання спектрів вибраних ділянок неба. Він видає 3D види Всесвіту зі спектром для кожного пікселя в якості третього виміру [1]. У ході подальшого аналізу, астроном може слідувати за даними та вивчати потрібні "зрізи" об'єкту на різних довжинах хвиль так само, як налаштовувати телевізор на усякі канали, що на різних частотах.
MUSE у собі поєднує дослідницький потенціал фотографічної камери з вимірювальними можливостями спектрографа, в той час як адаптивна оптика надає зображення значно кращої чіткості. Прилад встановлено на четвертому телескопі групи VLT, котрий наразі перетворений на повністю адаптивний телескоп.
MUSE є результатом десятилітніх зусиль проектування та розробки консорціуму MUSE, котрий очолює Centre de Recherche Astrophysique de Lyon (Франція) у партнерстві з інститутами Leibniz-Institut für Astrophysik Potsdam (AIP, Німеччина), Institut für Astrophysik Göttingen (IAG, Germany), Institute for Astronomy ETH Zurich (Switzerland), L'Institut de Recherche en Astrophysique et Planétologie (IRAP, Франція), Nederlandse Onderzoekschool voor de Astronomie (NOVA, Нідерланди) та ESO.
Від початку 2014 року, Бекон та інша частина об'єднання MUSE, а також монтажно-прийомна група в обсерваторії Паранал написали історію MUSE в низці статей, котрі ви можете побачити тут. Команда представить перші результати від MUSE на майбутньому робочому семінарі 3D2014 в ESO в Гархінзі, Німеччина.
"Муза дає натхнення. І дійсно, MUSE надихала нас протягом багатьох років і буде продовжувати це робити",- говорить Бекон у своєму блозі в статті про "перше світло". "Без сумніву, багато астрономів з усього світу теж будуть зачаровані нашою "музою".

Примітки

[1] Ця технологія, відома як спектроскопія (integral field spectroscopy), дозволяє астрономам одночасно вивчати властивості різних частин об'єкту, такого як галактика, щоб побачити, як вона обертається та щоб виміряти масу. Вона також дозволяє визначити хімічний склад різних частин небесного тіла та інші його фізичні властивості. Така технологія вже використовується протягом багатьох років, але завдяки MUSE стався стрибок у чутливості, ефективності та роздільній здатності. Один із способів, щоб описати сутність MUSE, являє собою поєднання зображення з високою роздільною здатністю та спектроскопії.

Детальніше

Європейська Південна Обсерваторія - це передова міжурядова астрономічна організація в Європі та найбільш продуктивна астрономічна обсерваторія світу. Її підтримує 15 країн: Австрія, Бельгія, Бразилія, Чеська Республіка, Данія, Франція, Фінляндія, Німеччина, Італія, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія та Сполучене Королівство. ESO здійснює ініціативну програму, зосереджену на проектуванні, будівництві та експлуатації потужних наземних спостережних об'єктів, що дозволяє астрономам робити важливі наукові відкриття. ESO також відіграє провідну роль у сприянні та організації співробітництва в астрономічних дослідженнях. ESO працює на трьох унікальних, світового класу обсерваторіях в Чилі: Ла Сілла, Паранал і Чахнантор. На горі Паранал, в ESO працює Дуже Великий Телескоп - найбільш передова в світі астрономічна обсерваторія видимого діапазону та VISTA - найбільший оглядовий телескоп в світі. ESO є європейським партнером просунутого астрономічного радіотелескопу ALMA, найбільшого існуючого астрономічного проекту. В даний час, ESO планує 39 метровий Європейський Надзвичайно Великий Телескоп E-ELT (оптичний та ближній ІЧ діапазони), який стане "найбільшим у світі оком у небо".

Посилання

• The MUSE blog
• MUSE instrument page at ESO
• Flyer about 3D spectroscopy at ESO (for scientists)
• 3D2014 workshop at ESO in Garching bei München, Germany, 10-14 March 2014.
• MUSE pages at the Observatoire de Lyon
• A video about MUSE (French, with English subtitles)
• Press release from IAG Göttingen
• Press release from AIP Potsdam

Переклад прес-релізу ESO eso1407.

Джерело: ESO Ukraine   

Будівництво дороги на гору Армазонес

Почалися будівельні роботи для Європейського Надзвичайно Великого Телескопа (E-ELT). Чилійська компанія ICAFAL Ingeniería у Construcción SA (ICAFAL), приступила до будівництва дороги до вершини гори Армазонес.
Наразі нема асфальтованої дороги від шосе загального користування до вершини гори. Очікується, що дорожньо-будівельні роботи триватимуть 16 місяців і забезпечать доступ до вершини для майбутнього будівництва гігантського телескопа.
Після завершення початих робіт, дорога матиме загальну ширину 11 метрів, а власне асфальтове покриття буде завширшки 7 метрів.
ICAFAL також відповідатиме за нівелювання верхньої частини гори у кінці цього року та за додаткові будівельні роботи. Пік повинен бути змінений, щоб створити платформу для побудови телескопа та інших допоміжних споруд.
Перші наукові роботи телескопа заплановано на початок наступного десятиліття, коли E-ELT почне вирішувати найбільші астрономічні проблеми нашого часу. Гігантський телескоп дозволить захоплююче дослідження повністю невідомих сфер Всесвіту. Це буде найбільший у світі телескоп оптичного та ближнього ІЧ-діапазону: "найбільше у світі око у небо".

Посилання

• Virtual Tour of Paranal and Armazones

Контакти

Roberto Tamai
E-ELT Programme Manager
Garching bei München, Germany
Tel: +49 89 3200 6367
Email: rtamai@eso.org

Richard Hook
ESO Public Information Officer
Garching bei München, Germany
Tel: +49 89 3200 6655
Cell: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org

Джерело: ESO Ukraine  

Новий Президент Чилі Мішель Бачелет зустрілась із представниками керівництва ESO

10 березня 2014 року Генеральний директор ESO Тім де Зеу, разом із Головою Ради ESO Ксавьє Барконсом та представником Європейської Південної Обсерваторії в Чилі Фернандо Комероном, разом з виконавчим директором Андреасом Кауфером зустрілись із Мішель Бачелет, котра обрана президентом Чилі, за день до її інавгурації. Делегація передала свої поздоровлення та висловила надію на плідну і продуктивну співпрацю між ESO та приймаючою країною Чилі.
Подія відбулася у Дипломатичній Академії Чилі, де Мішель Бачелет також провела зустрічі з кількома поважними організаціями та делегаціями з усього світу, котрі були запрошені на церемонії з нагоди передачі влади у країні.
Ближче до вечора, Фернандо Комерон і Тім де Зеу брали участь в офіційному прийомі з вихідним президентом Чилі Себастьян Піньєра у Паласіо-де-Ла-Монеда в Сантьяго, де вони мали можливість особисто подякувати йому за постійну підтримку ESO з боку уряду Чилі під час його президентського правління.
11 березня Тім де Зеу, Ксавьє Барконс і Фернандо Комерон прийняли участь у церемонії інавгурації у Палаці Конгресу в Вальпараїсо, де вони мали можливість зустрітись із багатьма високими представниками інших делегацій, а також із владою Чилі. Серед них були пані Ізабель Альєнде - нещодавно призначена Голова Сенату Чилі, котра тепло висловила надзвичайну особисту зацікавленість у відвіданні обсерваторії Паранал у найближчому майбутньому.
У ході прийому для членів дипломатичного корпусу в Чилі увечері 11 березня, президент Бачелет повторила Фернандо Комерону тверде прагнення її уряду щодо підтримки духу співробітництва, який був характерний у відносинах між ESO та Чилі, а також сказала про свій намір відвідати Паранал в ході її нинішнього президентського терміну.

Посилання

• Incoming President Bachelet web pages

Контакти

Francisco Rodriguez I.
ESO, Santiago, Chile
Tel: +56 2 24633019
Email: frrodrig@eso.org 

Richard Hook
ESO Public Information Officer
Garching bei München, Germany
Tel: +49 89 3200 6655
Cell: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org

Джерело: ESO Ukraine 

Французька акторка Жюльєтт Бінош та ірландський актор Гебріел Бірн відвідали обсерваторії ESO в Чилі

Вшановані нагородами французька актриса Жюльєтт Бінош та ірландський актор Гебріел Бірн 22 лютого 2014 року відвідали обсерваторію ESO Паранал у північній частині Чилі. Згодом, 24 лютого, Жюльєтт Бінош вирушила до телескопа ALMA.
Відомі своїми ролями у багатьох успішних фільмах, Жюльєтт Бінош та Гебріел Бірн висловили свою зацікавленість у відвідуванні у свій вільний час найбільш відомих обсерваторії на півночі Чилі. Наразі вони приймають участь у зйомках нового фільму під назвою The 33, котрий оснований на реальній драматичній історії про шахтарів, які були успішно врятовані після багатьох тижнів із підземної пастки в результаті аварії на шахті Сан-Хосе у 2010 році.
На Параналі акторів приймав аміністратор ESO Патрік Геєрер та представник Європейської Південної Обсерваторії в Чилі Фернандо Комерон. Приїхавши вчасно, щоб спостерігати захід Сонця із гори Паранал 22 лютого, вони побачили відкриття куполів VLT та підготовку до ночі спостережень. Жюльєтт Бінош та Гебріел Бірн стали свідками роботи астрономів у пункті керування VLT та отримання наукових даних із космосу, а також виявили живу цікавість до роботи астрономів, котрі хочуть краще зрозуміти людське існування та наше місце у Всесвіті.
24 лютого Жюльєтт Бінош подорожувала по пустелі Атакама до плато Чахнантор в чилійських Андах, де її прийняв П'єр Кокс - директор обсерваторії ALMA.
Це було відмінна можливість для персоналу обсерваторій ESO поділитися своїми зоряними мандрами з іншими "зірками", як Жюльєтт Бінош та Гебріел Бірн.

Контакти

Richard Hook
ESO, Public Information Officer
Garching bei München, Germany
Tel: +49 89 3200 6655
Cell: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org

Джерело: ESO Ukraine 

ESO залишається найпродуктивнішою у світі наземною астрономічною обсерваторією

Огляд кількості рецензованих наукових робіт, опублікованих у 2013 році із використанням даних від телескопів та приладів Європейської Південної Обсерваторії показав, що ESO залишається найбільш продуктивною наземною обсерваторією в світі. Астрономи, використавши дані від спостережень в обсерваторіях ESO, у минулому році написали 840 рецензованих робіт. Число робіт, опублікованих за даними ESO у 2013 році навіть залишилось небагато вищим, ніж ряд робіт із використанням даних від Космічного Телескопа Хаббла (NASA/ESA).
Майже 70% всіх статей, що мають стосунок до ESO в 2013 році, використали дані, отримані за допомогою Дуже Великого Телескопа (VLT) або Інтерферометра VLT. Найбільш продуктивними приладами на VLT, із оглядом на документи, залишаються FORS2 і UVES. X-shooter також показав різке збільшення числа публікацій: в цілому майже 170 робіт від 2010 по 2013.
Інші інструменти в обсерваторіях Ла Сілла та Паранал, у тому числі оглядовий телескоп VISTA на Параналі, як і телескопи та прилади на Ла Сілла, також побачили науковий прибуток порівняно з попереднім роком. HARPS залишається найбільш продуктивним приладом на Ла Сілла. Інструментарій, розташований в обсерваторії Ла Сілла, був причиною даних для написання більш ніж 270 накових робіт, що практично збігається з кількістю робіт наступних найбільш продуктивних наземних обсерваторій.
Експериментальний Дослідницький Телескоп Атакама (APEX) - співпраця Інститутом Радіоастрономії ім. Макса Планка (MPIfR, 50%), Космічною Обсерваторією Онсали (OSO, 23%) та ESO (27%), котрий управляється ESO на плато Чахнантор (пустеля Атакама, Чилі) - також показав невелике збільшення публікацій в ESO від минулого року.
Великий Міліметрово-субміліметровий Масив Атаками (ALMA) відзначив свій перехід від стадії будівництва до повноцінної обсерваторії 13 березня 2013, коли відобулось її офіційне відкриття. Кількість реферованих робіт із використанням його даних від ESO, більш ніж в два рази перевищую останню станом на 2012 рік, оскільки були опубліковані результати досліджень на стадії "ранньої науки" [1].
Методи, що використовуються для отримання статистичних даних, різняться між різними обсерваторіями, так що вони не завжди можуть давати точну порівняльну картину. Однак, ESO значно перевершує будь-яку іншу наземну обсерваторію вже сьомий рік поспіль і навіть залишається небагато попереду від Космічного Телескопа Хаббл (NASA/ESA) - це явно свідчить про великий внесок Європейської Південної Обсерваторії в астрономічні дослідження світу. Ці статистичні дані публікації дають уявлення про те, як наукова робота робиться із даними від окремих обсерваторій, але не про вирішення проблеми впливу цієї науки.
Дані цифри взяті із щорічного видання Basic ESO Publication Statistics, опублікованого бібліотекою Європейської Південної Обсерваторії. Статистика розрахована із використанням ESO Telescope Bibliography (telbib) - бази даних, що містить рецензовані видання, котрі використали дані від ESO [2]. ESO робить значні зусилля по виявленню всіх рецензованих робіт, що використовують дані від ESO і вважає telbib практично повною.
Інтерактивні графіки окремих статистичних даних також доступні в Інтернеті. Ці графіки відображають весь вміст бази даних telbib, в якому містяться записи публікацій від 1996 року і по теперішній час. Вони можуть бути використані для вивчення стану розробки наукових праць, що використовують дані від приладів ESO, про використання архівних даних, а також про середня кількість авторів і програм ESO на статтю.

Примітки

[1] У 2013 році в цілому 65 робіт використали дані спостережень із ALMA, але 25 не пов'язане з яким-небудь виділеним часом спостережень для європейських астрономів, через що вони не включені в статистику. Такий же підхід використовується при підрахунку документів спостережень від інших телескопів.
[2] Журнали, котрі періодично проходять обстеження на тему ключових слів, пов’язаних із ESO:: A&A, A&ARv, AJ, ApJ, ApJS, AN, ARA&A, EM&P, ExA, Icarus, MNRAS, Nature, NewA, NewAR, PASJ, PASP, P&SS and Science. Нові записи додаються після близько трьох тижнів після появи їх остаточного бібліотечного коду на ресурсі NASA ADS Abstract Service.

Посилання

• The Annual Basic ESO publication Statistics

• Further telbib information

Контакти

Uta Grothkopf
ESO Librarian
Garching bei München, Germany
Tel: +49 89 3200 6280
Email: uta.grothkopf@eso.org

Lars Lindberg Christensen
Head of ESO ePOD
ESO ePOD, Garching, Germany
Tel: +49 89 3200 6761
Cellular: +49-173-3872-621
E-mail: lars@eso.org

Джерело: ESO Ukraine   

Діаманти на хвості Скорпіона

Нове зображення зоряного скупчення Messier 7 від ESO

Нове зображення від обсерваторії ESO Ла Сілла в Чилі показує яскраве зоряне скупчення Messier 7. Його легко побачити неозброєним оком поруч із хвостом сузір'я Скорпіона. Воно є одним із найвідоміших розсіяних зоряних скупчень на небі, а також предметом багатьох важливих астрономічних досліджень.

Messier 7, інакше відоме як NGC 6475, є яскравим скупченням із десь 100 зірок, розташованих приблизно за 800 світлових років від Землі. Нове зображення від Камери Широкого Поля (WFI), котра встановлена на 2.2 м телескопі ESO/MPG показує скупчення на густому тлі сотень тисяч слабких зірок, котрі у напрямку до центру Чумацького Шляху.
Маючи вік близко 200 мільйонів років, Messier 7 є типовим скупченням середнього віку: воно охоплює ділянку космосу близько 25 світлових років у перетині. Із часом зорі постаріють, а найяскравіші із тих, котрі на даному зображенні (їх десь одна десята частина від загального числа зірок у скупченні) - несамовито повибухають, як наднові. Заглядаючи у майбутнє, решта слабких зірок, котрі набагато більш численні, будуть повільно віддалятися одна від одної, поки не перестануть бути впізнаваними у вигляді Messier 7.
Розсіяні зоряні скупчення, як ото NGC 6475, представляють собою групи зірок, котрі утворились майже в один час та в одному місці, від великих космічних хмар газу і пилу в їх материнських галактиках. Такі зоряні групи становлять великий інтерес для вчених, оскільки там зорі мають приблизно один вік та хімічний склад. Це робить їх безцінними для вивчення будови та зоряної еволюції.
Цікавою особливістю даного зображення є те, що хоча воно густо наповнене зорями, проте тло не є рівномірно "чистим", а має помітні пасма пилу. Швидше за все, що скупчення та пилові хмари перебувають у різних частинах простору, хоча і на одному промені зору, тобто ми бачимо результат їх оптичного накладення. Чумацький Шлях повинен був зробити майже повний оберт на протязі життя скупчення, що призводить до значної реорганізації розташування зірок та пилу. Таким чином, ті газ та пил, із котрих сформувалось Messier 7, та власне і воно саме - всі вже давно порозбігались по різних "кутках".
Перший, хто згадав про це зоряне скупчення, був математик та астроном Клавдій Птолемей, котрий іще в 130 році нашої ери описав його як "туманність поблизу жала Скорпіона", що є доволі влучно, враховуючи те, що неозброєним оком скупчення видно як розмиту світлу плямку на виразному тлі Чумацького Шляху. На його честь Messier 7 іноді називають "скупчення Птолемея". У 1764 Шарль Мессьє включив його в якості сьомого запису до свого каталогу. Пізніше, у 19 столітті, Джон Гершель описав вигляд цього об'єкта, спостерігаючи його в телескоп, як "грубо розсіяного скупчення зірок". Ось такий відмінний підсумок!

Детальніше

Європейська Південна Обсерваторія - це передова міжурядова астрономічна організація в Європі та найбільш продуктивна астрономічна обсерваторія світу. Її підтримує 15 країн: Австрія, Бельгія, Бразилія, Чеська Республіка, Данія, Франція, Фінляндія, Німеччина, Італія, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія та Сполучене Королівство. ESO здійснює ініціативну програму, зосереджену на проектуванні, будівництві та експлуатації потужних наземних спостережних об'єктів, що дозволяє астрономам робити важливі наукові відкриття. ESO також відіграє провідну роль у сприянні та організації співробітництва в астрономічних дослідженнях. ESO працює на трьох унікальних, світового класу обсерваторіях в Чилі: Ла Сілла, Паранал і Чахнантор. На горі Паранал, в ESO працює Дуже Великий Телескоп - найбільш передова в світі астрономічна обсерваторія видимого діапазону та VISTA - найбільший оглядовий телескоп в світі. ESO є європейським партнером просунутого астрономічного радіотелескопу ALMA, найбільшого існуючого астрономічного проекту. В даний час, ESO планує 39 метровий Європейський Надзвичайно Великий Телескоп E-ELT (оптичний та ближній ІЧ діапазони), який стане "найбільшим у світі оком у небо".

Посилання

• Photos of the MPG/ESO 2.2-metre telescope
• Photos from the MPG/ESO 2.2-metre telescope
• Photos of La Silla

Контакти

Oleg Maliy
NGO Zaporozhye Astronomical Club Altair
Zaporozhye, Ukraine
Телефон: +380 67 1371070
Email: astroclubzp@gmail.com

Richard Hook
ESO, Public Information Officer
Garching bei München, Germany
Телефон: +49 89 3200 6655
Стільниковий: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org

Переклад прес-релізу ESO eso1406.

Джерело: ESO Ukraine  

VLT побачив найбільшу жовту зорю-гіпергігант

Поєднання старих і нових спостережень виявили вельми незвичайну подвійну систему

Дуже Великий Телескоп-Інтерферометр (VLTI) ESO виявив найбільшу жовту зорю - одну з десяти найбільших зірок, наразі відкритих. Діаметр гіпергіганта більш, ніж у 1300 разів перевершує сонячний. Надзоря є подвійною системою, другий компонент якої розташований настільки близько, що фактично стикається з головною зорею. Спостереження, що охоплюють понад шістдесят років, деякі з яких виконані астрономами астрономії, також свідчать, що цей рідкісний та незвичайний об'єкт дуже швидко змінюється і що ми застали його на дуже короткочасному його еволюції.

Використовуючи Дуже Великий Телескоп-Інтерферометр (VLTI) ESO, Олів'є Шесно з обсерваторії Кот д'Азур (Ніцца, Франція ) і міжнародна група дослідників виявили, що жовтий гіпергігант HR 5171 [1] є виключним велетнем: його поперечник у 1300 перевищує сонячний, що набагато більше, ніж передбачалось [2]. Таким чином, HR 5171 виявився найбільшим із наразі відомих жовтих гіпергігантів. Велетень також у першій десятці найбільших відомих зірок: він на 50% більший, ніж знаменитий червоний надгігант Бетельгейзе, та приблизно в мільйон разів яскравіший за Сонце.
"Наші нові спостереження також показали, що дана зоря має дуже тісного партнера, що було цілковитою несподіванкою", - каже Шесно. "Компоненти системи розташовані настільки близько, що практично стикаються один з одним, через що вся система нагадує гігантський стручок арахісу".
У цій роботі астрономи скористалися технікою інтерферометрії, котра дозволяє поєднувати світлові потоки від кількох окремих телескопів, наче створюючи один гігантський телескоп із діаметром дзеркала приблизно 140 метрів. Нові результати спонукали вчених ретельно розслідувати старі спостереження зорі, котрі охоплюють понад шістдесят років, щоб побачити, як вона поводилась у минулому [3].
Жовті гіпергіганти дуже рідкісні, їх у нашій Галактиці відкрито всього з дюжину; найвідоміший приклад - ро Кассіопеї. Вони є одними із найбільших та найяскравіших зірок, наразі відомих, перебуваючи на стадіях існування, коли вони нестійкі та швидко змінюються. Через цю нестійкість, жовті гіпергіганти також викидують із себе матерію, утворюючи поширену величезну атмосферу навколо себе.
Незважаючи на величезну відстань до цієї зорі, що становить майже 12 000 світлових років від Землі, об'єкт можна розгледіти навіть неозброєним оком [4], правда, це при дуже гострому зорі. Виявилося, що за останні 40 років HR 5171 збільшувалася у розмірах та охолоджувалась, так що ми власне можемо спостерігати за її розвитком. Всього кілька зірок зареєстровані на цій дуже короткочасній фазі еволюції, коли їх температура швидко та різко змінюється.
Аналізуючи зміни яскравості зорі, а також використавши спостереження, проведені в інших обсерваторіях, астрономи підтвердили, що об'єкт являє собою затемнювану подвійну систему, в якій вторинний компонент, обертаючись по орбіті навколо HR 5171 із періодом 1300 днів, розташовується то перед ним, то за ним вздовж нашого променя зору. Вторинний компонент лише трохи гарячіший від HR 5171, температура поверхні якого становить 5000 градусів Цельсія.
Шесно укладає: "Відкритий нами компонент є дуже істотним, оскільки має відігравати важливу роль у долі HR 5171 A. Наприклад, зривати зовнішні шари та впливати на хід її єволюції".
Нове відкриття підреслює важливість вивчення таких гігантських короткоживучих жовтих зірок і може сприяти загальному розумінню еволюційних процесів в масивних зорях.

Примітки

[1] Зоря також відома, як V766 Cen, HD 119796 та HIP 67261.
[2] Найближчими для порівняння об'єктами можуть бути червоні надгіганти, перетини яких більші у 1000-1500 разів, ніж у нашого Сонця, та котрі мають початкові маси не більше 20-25 мас Сонця. Очікували, що радіус жовтого гіпергіганта буде у 400-700 разів більше за сонячний.
[3] Спектральні дані були отримані на Англо-Австралійському Телескопі із ешельним спектрографом UCLES (UUniversity College London Echelle Spectrograph), в Південноафриканській Астрономічній Обсерваторії (SAAO) з приймачем PUCHEROS, у Папському університеті Чилі (PUC) та в ході коронографічних спостережень на коронографі ближнього ІЧ-світла NICI (Near-Infrared Coronagraphic Imager) на телескопі Gemini South. У число вивчених фотометричних архівів входили фотометрична база даних Південноафриканської Астрономічної Обсерваторії, що включає матеріали спостережень від 1975 по 2013 роки, а також інші бази даних від 1983 по 2002, серед яких були матеріали деяких аматорських обсерваторій. Погодження професійних результатів із результатами від аматора астрономії Себастьяна Отеро (котрі від проводив у період 2000-2013), на думку авторів було "відмінним", що власне "демонструє якість цих аматорських спостережень".
[4] Видима зоряна величина HR 5171 A коливається між 6.10 та 7.30. Зорю можна спостерігати в сузір'ї Центавра.

Детальніше

Дане дослідження представлене у статті “The yellow hypergiant HR 5171 A: Resolving a massive interacting binary in the common envelope phase”, by Chesneau et al., котра вийшла в журналі Astronomy & Astrophysics.
Науково-дослідна група у складі  O. Chesneau (Laboratoire Lagrange, Univ. Nice Sophia-Antipolis, CNRS, Observatoire de la Côte d’Azur, Nice, France [Lagrange]), A. Meilland (Lagrange), E. Chapellier (Lagrange), F. Millour (Lagrange), A.M. Van Genderen (Leiden Observatory, Leiden, The Netherlands), Y. Nazé (Le Fonds de la Recherche Scientifique, Liège, Belgium), N. Smith (Steward Observatory, Tucson, USA), A. Spang (Lagrange), J.V. Smoker (ESO, Santiago, Chile), L. Dessart (Aix Marseille Université, CNRS, Laboratoire d’Astrophysique de Marseille, Marseille, France), S. Kanaan (Instituto de Física y Astronomía, Universidad de Valparaíso, Chile [IFA]), Ph. Bendjoya (Lagrange), M.W. Feast (South African Astronomical Observatory, South Africa [SAAO]), J.H. Groh (Geneva Observatory, Geneva, Switzerland), A. Lobel (Royal Observatory of Belgium, Brussels, Belgium), N. Nardetto (Lagrange), S. Otero (American Association of Variable Star Observers, Cambridge, MA, USA), R.D. Oudmaijer (School of Physics & Astronomy, University of Leeds, UK), A.G. Tekola (SAAO and Las Cumbres Observatory Global Telescope Network, Goleta, CA, USA), P.A. Whitelock (SAAO), C. Arcos (IFA), M. Curé (IFA) and L. Vanzi (Department of Electrical Engineering and Center of Astro Engineering, Pontificia Universidad Catolica de Chile, Santiago, Chile).
Європейська Південна Обсерваторія - це передова міжурядова астрономічна організація в Європі та найбільш продуктивна астрономічна обсерваторія світу. Її підтримує 15 країн: Австрія, Бельгія, Бразилія, Чеська Республіка, Данія, Франція, Фінляндія, Німеччина, Італія, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія та Сполучене Королівство. ESO здійснює ініціативну програму, зосереджену на проектуванні, будівництві та експлуатації потужних наземних спостережних об'єктів, що дозволяє астрономам робити важливі наукові відкриття. ESO також відіграє провідну роль у сприянні та організації співробітництва в астрономічних дослідженнях. ESO працює на трьох унікальних, світового класу обсерваторіях в Чилі: Ла Сілла, Паранал і Чахнантор. На горі Паранал, в ESO працює Дуже Великий Телескоп - найбільш передова в світі астрономічна обсерваторія видимого діапазону та VISTA - найбільший оглядовий телескоп в світі. ESO є європейським партнером просунутого астрономічного радіотелескопу ALMA, найбільшого існуючого астрономічного проекту. В даний час, ESO планує 39 метровий Європейський Надзвичайно Великий Телескоп E-ELT (оптичний та ближній ІЧ діапазони), який стане "найбільшим у світі оком у небо".

Посилання

• Research paper (ArXiV pre-print)
• Photos of the VLTI
• Photos of AMBER

Контакти

Oleg Maliy
NGO Zaporozhye Astronomical Club Altair
Zaporozhye, Ukraine
Телефон: +380 67 1371070
Email: astroclubzp@gmail.com

Olivier Chesneau
Laboratoire Lagrange / Univ. Nice Sophia-Antipolis, CNRS - Observatoire de la Côte d’Azur
Nice, France
Телефон: +33 (0)4 92 00 19 79
Email: olivier.chesneau@oca.eu

Richard Hook
ESO, Public Information Officer
Garching bei München, Germany
Телефон: +49 89 3200 6655
Стільниковий: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org

Переклад прес-релізу ESO eso1409.

Джерело: ESO Ukraine  

Комета для "Rosetta" прокидається...

20 січня 2014, космічний корабель "Rosetta" від ESA вийшов із тривалої космічної дрімоти, щоб наблизитись до своєї мети - комети 67P/Чурюмова-Герасименко (67P/CG).

Для земного спостерігача, комета 67P/CG ось щойно вийшла із-за диску Сонця, а до того воно її від нас закривало. 28 лютого 2014 Дуже Великий Телескоп (VLT) ESO спрямував свій погляд у бік комети, як тільки її стало видно з обсерваторії ESO Паранал, котра в Чилі. ESO співпрацює з ESA, відстежуючи комету з землі, а також те, як до неї наближається Rosetta протягом останніх місяців. Ці спостереження потрібні для влаштування "великого рандеву" космічного апарату із кометою, котре заплановане на серпень цього року (див. potw1403a).

Дане нове зображення, як і багато подібних майбутніх, буде використовуватися ESA для уточнення навігації Rosetta, а також для контролю, скільки комета випускає пилу. Зображення ліворуч було створено, складаючи окремі експозиції, щоб показати комету на тлі зірок, котрі відображаються зміщеними, щоб компенсувати рух комети, яка з'являється як маленька плямка прямо на верхній частині однієї із зоряних трас (у центрі кола). Зображення праворуч показує власне комету із віднятим зоряним тлом.

Світлина показує збільшення яскравості комети, що свідчить про те, що лід її ядра почав випаровуватися по мірі наближення до Сонця. Отже, комета також виходить із пасивного стану, як і космічний корабель "Rosetta".

Посилання

• ESA information on Rosetta
• ESO's Very Large Telescope

Припис:
ESO/C. Snodgrass (Max Planck Institute for Solar System Research, Germany) & O. Hainaut (ESO)

Джерело: ESO Ukraine 

Виграй подорож на Паранал у Photo Nightscape Awards 2014

Ciel et Espace Photos у партнерстві із ESO розпочали новий астрофотоконкурс

ESO запрошує Вас взяти участь у першому Photo Nightscape Awards (PNA) - міжнародному конкурсі нічних світлин, присвяченому астрофотографії. В якості партнера e конкурсі, організованому Ciel et Espace Photos, ESO нагородить переможця категорії фахівців поїздкою на Паранал - домівку Дуже Великого Телескопа (VLT), частину комплексу Паранал-Армазонес, котрий перебуває на стадії розробки.

Власне у цьому першому конкурсі будуть доступні нагороди категорій "Pro" та "Espoir" ("Надія"). Категорія "Pro" відкрита для фотографів з усього світу, котрі вже мали публікації або ж продали будь-які власні фотографічні роботи, в той час як категорія "Espoir" призначена для фотографів, котрі мають французьке громадянство і які раніше ні продавали, ні публікували свої роботи.
Ті, хто бажають прийняти участь, повинні представити реєстраційну форму, а якщо вони є неповнолітніми - то форму батьківської згоди. Для отримання більш докладної інформації, відвідайте правила проведення на веб-сторінці. Оголошення будуть на сторінці PNA у Facebook.
Переможців оголосять 9 листопада 2014 на Les rencontres du Ciel et de l’Espace (RCE) — триденній конференції аматорів та професійних астрономів в Cité des Sciences et de l'Industrie (Париж, Франція).
Важливі дати:

• Всі фото повинні бути зроблені у проміжок часу від 1 січня 2014 по 31 серпня 2014.
• Кінцева дата подання фото 31 серпня 2014.
• Переможців буде оголошено 9 листопада 2014.
• Переможець поїде на Паранал навесні (березень-травень) 2015.

Посилання

• PNA website
• PNA Rules in English
• PNA Facebook page
• Les rencontres du Ciel et de l’Espace
• Ciel et Espace Photos

Контакти

Oana Sandu
Community Coordinator
ESO education and Public Outreach Department
Tel: +49 89 320 069 65
Email: osandu@partner.eso.org

Franck Seguin
Photo Nightscape Awards
17 rue E. Deutsch de la Meurthe
75014 Paris, France
Tel: 33 1 45 89 89 08
Emal: pna@cieletespace.fr

Джерело: ESO Ukraine 

Анатомія астероїда

Вчені використали Телескоп Нової Технології (NTT), щоб надати перший доказ того, що астероїди можуть мати різноманітну внутрішню структуру. Провівши вишукано точні вимірювання, астрономи виявили, що різні частини астероїда Itokawa мають різну густину. Розкриття таємниць утворення астероїда дозволить з'ясувати не тільки те, що лежить під поверхнями астероїдів, але також може пролити світло на те, що відбувається під час зіткнень тіл у Сонячній системі, та надати відомості про те, як формуються планети.

Провівши дуже точні наземні спостереження близького до Землі астероїду Itokawa (25143), Стівен Лоурі (Університет Кента, Великобританія) та його колеги виміряли швидкість його обертання навколо осі і те, як вона змінюється з плином часу. Астрономи поєднали ці "делікатні" спостереження із новою теоретичною роботою на тему, як астероїди випромінюють тепло.
Цей невеликий астероїд є доволі чудернацьким об’єктом, оскільки має дивну форму, схожу на арахіс, як то її показав японський космічний апарат "Hayabusa" в 2005 році. Щоб дослідити його внутрішню структуру, команда Лоурі використала зображення, зібрані в період від 2001 по 2013 рік, коли за допомогою Телескопа Нової Технології (NTT) в обсерваторії Ла Сілла в Чилі зокрема [1] проводились виміри змін яскравості астероїду в процесі його обертання. Ці дані потім було оброблено, із них дуже точно визначили період обертання астероїда навколо осі і те, як він змінюється з часом. Після чого, ті дані поєднали зі знанням форми астероїда - це дозволило астрономам вивчити його внутрішню структуру, вперше в історії виявити складне астероїдальне ядро [2].
"Це вперше в історії, коли астрономи в змозі були визначити, що власне всередині астероїда",- пояснює Лоурі. "Ми бачимо, що Ітокава має вельми різноманітну структуру - наше відкриття є значним кроком вперед для нашого розуміння кам’янистих тіл у Сонячній системі".
Осьове обертання астероїда та інших малих тіл у просторі може бути чутливим до сонячного випромінювання. Це явище, відоме як ефект YORP (Yarkovsky-O’Keefe-Radzievskii-Paddack) має місце, коли поглинуте сонячне світло перевипромінюється від поверхні об'єкта у вигляді тепла. Коли форма астероїда дуже "неправильна", то тепло не випромінюється рівномірно, що створює крихітний, але постійний момент обертання, котрий впливає на швидкість осьового обертання малого небесного тіла [3], [4].
Команда Лоурі виміряна, що ефект YORP мізерно прискорює швидкість, з якою Ітокава обертається навколо своєї осі. Зміна періоду обертання крихітна - всього лише 0.045 секунди на рік. Проте вона дуже відрізняється від того, що очікувалося і таке можна пояснити тільки тим, що обидві частини космічного "арахісу" мають різну густину.
Це перший випадок, коли астрономи знайшли докази досить різноманітної внутрішньої структури астероїдів. Досі про їхх внутрішні властивості можна було зробити висновок тільки за допомогою приблизних загальних вимірювань густини. Ця рідкісна можливість "зазирнути в різноманітні нутрощі" Ітокава призвела до багатьох розмов щодо його формування. Однією із ймовірностей є те, що астероїд утворився із двох різних частин після, того як вони разом зіткнулись і залишились об'єднаними.
Лоурі додав: "Відкриття, що в астероїдів неоднорідні надра, має далекосяжні наслідки, особливо для моделей формування подвійних астероїдів. Це також може допомогти в роботі на зменшення небезпеки зіткнень астероїдів із Землею, або у планах майбутніх польотів до цих кам’янистих тіл".
Ця нова можливість перевірки надр астероїда є значним кроком вперед і може допомогти розкритии багато таємниць цих загадкових об'єктів.

Примітки

[1] Окрім застосування NTT, виміри яскравості також проводили на наступних телескопах, дані від яких були використані в цій роботі: 60-дюймовий телескоп Паломарської обсерваторії (Каліфорнія, США), телескоп обсерваторії на Столовій горі (Каліфорнія, США), 60-дюймовий телескоп обсерваторії Стюарда (штат Арізона, США), 90-дюймовий телескоп Бока обсерваторії Стюарда (штат Арізона, США), 2-метровий Ліверпульський телескоп (Ла Пальма, Іспанія), 2.5-метровий телескоп ім. Ісаака Ньютона (Ла Пальма, Іспанія) та 5-метровий телескоп ім. Хейла Паломарської обсерваторії (Каліфорнія, США).
[2] Було знайдено, що густина надр астероїду змінюється від 1.75 до 2.85 на кубічний сантиметр. Ці два значення густини відносяться до двох різних частин астероїду Itokawa.
[3] В якості простої приблизної аналогії для ефекту YORP: якщо направити досить потужний потік світла на лопаті пропелера, то він провинен би дуже-дуже повільно обертатись через подібний ефект.
[4] Лоурі і його колеги були першими, хто спостерігав ефект у дії на малому астероїді, котрий відомий як 2000 PH5 (тепер він відомий, як 54509 YORP см. eso0711). Інструменти ESO також зіграли вирішальну роль в цьому ранньому дослідженні.

Детальніше

Дане дослідження було представлене у статті “The Internal Structure of Asteroid (25143) Itokawa as Revealed by Detection of YORP Spin-up”, by Lowry et al., що вийшла в журналі Astronomy & Astrophysics.
Науково-дослідна група у складіf S.C Lowry (Centre for Astrophysics and Planetary Science, School of Physical Sciences (SEPnet), The University of Kent, UK), P.R. Weissman (Jet Propulsion Laboratory, California Institute of Technology, Pasadena, USA [JPL]), S.R. Duddy (Centre for Astrophysics and Planetary Science, School of Physical Sciences (SEPnet), The University of Kent, UK), B.Rozitis (Planetary and Space Sciences, Department of Physical Sciences, The Open University, Milton Keynes, UK), A. Fitzsimmons (Astrophysics Research Centre, University Belfast, Belfast, UK), S.F. Green (Planetary and Space Sciences, Department of Physical Sciences, The Open University, Milton Keynes, UK), M.D. Hicks (Jet Propulsion Laboratory, California Institute of Technology, Pasadena, USA), C. Snodgrass (Max Planck Institute for Solar System Research, Katlenburg-Lindau, Germany), S.D. Wolters (JPL), S.R. Chesley (JPL), J. Pittichová (JPL) and P. van Oers (Isaac Newton Group of Telescopes, Canary Islands, Spain).
Європейська Південна Обсерваторія - це передова міжурядова астрономічна організація в Європі та найбільш продуктивна астрономічна обсерваторія світу. Її підтримує 15 країн: Австрія, Бельгія, Бразилія, Чеська Республіка, Данія, Франція, Фінляндія, Німеччина, Італія, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія та Сполучене Королівство. ESO здійснює ініціативну програму, зосереджену на проектуванні, будівництві та експлуатації потужних наземних спостережних об'єктів, що дозволяє астрономам робити важливі наукові відкриття. ESO також відіграє провідну роль у сприянні та організації співробітництва в астрономічних дослідженнях. ESO працює на трьох унікальних, світового класу обсерваторіях в Чилі: Ла Сілла, Паранал і Чахнантор. На горі Паранал, в ESO працює Дуже Великий Телескоп - найбільш передова в світі астрономічна обсерваторія видимого діапазону та VISTA - найбільший оглядовий телескоп в світі. ESO є європейським партнером просунутого астрономічного радіотелескопу ALMA, найбільшого існуючого астрономічного проекту. В даний час, ESO планує 39 метровий Європейський Надзвичайно Великий Телескоп E-ELT (оптичний та ближній ІЧ діапазони), який стане "найбільшим у світі оком у небо".

Посилання

• Research paper
• Photos of the NTT

Контакти

Oleg Maliy
NGO Zaporozhye Astronomical Club Altair
Zaporozhye, Ukraine
Телефон: +380 67 1371070
Email: astroclubzp@gmail.com

Stephen C. Lowry
The University of Kent
Canterbury, United Kingdom
Телефон: +44 1227 823584
Email: s.c.lowry@kent.ac.uk

Richard Hook
ESO, Public Information Officer
Garching bei München, Germany
Телефон: +49 89 3200 6655
Стільниковий: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org

Katie Scoggins
Press Officer, Corporate Communications Office, University of Kent
Canterbury, United Kingdom
Телефон: +44 1227 823581
Email: K.Scoggins@kent.ac.uk

Переклад прес-релізу ESO eso1405.

Джерело: ESO Ukraine 

VST сфотографував "Gaia" на шляху до мільярду зірок

Ось нові зображення від Дуже Великого Оглядового Телескопа ESO (VST), котрі показують космічний апарат Gaia від ESA, який наразі на навколоземній орбіті на відстані 1.5 млн км від Землі.
Запущений вранці в четвер 19 грудня 2013, супутник розпочав збір даних для того, щоб побудувати 3D карту нашої галактики протягом наступних п'яти років. Складання мап неба було одним із завдань людства, починаючи із незапам'ятних часів, а "Gaia" піднесе людське розуміння нашої зоряної околиці на абсолютно новий рівень: він проведе дуже точні вимірювання положень та рухів близько одного мільярда зірок у нашій галактиці, щоб дослідити склад, формування та еволюцію Чумацького Шляху.
Дані нові спостереження є результатом тісної співпраці між ESA і ESO для відстеження космічних апаратів з землі. Наразі "Gaia" є найбільш точним астрометричним пристроєм із досі побудованих, але для того, щоб результати його роботи бути корисними, потрібно точно знати, де саме апарат знаходиться у Всесвіті. Єдиний спосіб дізнатись про швидкість та положення корабля із дуже високою точністю - це щоденно за ним слідкувати з землі за допомогою телескопів, у тому числі і за допомогою VST ESO в рамках програми спостережень за назвою GBOT (Ground-Based Optical Tracking).
VST є сучасним 2.6 м телескопом, котрий обладнано OmegaCAM - гігантською ПЗЗ-камерою на 268 Мпк, котра перекриває поле зору, що у чотири рази більше від повного Місяця. Ось ці нові зображення VST захопив 23 січня 2014 року через проміжок часу десь 6.5 хвилин. "Gaia" на них у вигляді малої плями, що рухається на тлі далеких зірок. Положення супутника всередині червоного кільця: його зоряна величина десь у мільйон разів слабша, ніж може побачити неозброєне око.
Попередні спостереження "Gaia" із VST мали місце в грудні 2013, тобто невдовзі після його запуску в космос — то був один із найближчих він нас об’єктів, котрий спостерігали через VST. Супутник виявився саме в тій точці простору, де власне він повинен був бути згідно обчислень, підкресливши успішну співпрацю між астрономією наземного та космічного базування!

Посилання

• ESA's Gaia minisite
• ESA's Gaia blog

Припис:
ESO

Джерело: ESO Ukraine     

ESOcast 63: Гнучкі гіганти - Еволюція дзеркал телескопів

У нашому останньому епізоді ESOcast, ми заглибимося в історію телескопічних дзеркал та їх еволюцію в часі.
Величезні дзеркала телескопів дають можливість астрономам заглянути набагато глибше в нічне небо, ніж це дозволяє крихітний кришталик людського ока. У цьому епізоді йде мова про причини постійного зростання розмірів дзеркал телескопів, розповідається історія цих гнучких гігантів.
Проблеми будівництва великих, проте більш легких телескопічних дзеркал, проклали шлях для інноваційного мислення, котре призвело до таких проектів, як Телескоп Нової Технології (NTT) в ESO та майбутній Європейський Надзвичайно Великий Телескоп (E-ELT).
Щоб дізнатися, як і чому розвиваються такі конструкції дзеркал телескопів, дослідити минуле, сьогодення та майбутнє конструювання дзеркал, дивіться ESOcast 63: Гнучкі гіганти - Еволюція дзеркал телескопів.

Додаткова інформація

ESOcast - це серія відео-подкаст, присвячених донести вам останні новини та дослідження в ESO - Європейській Південній Обсерваторії.
Підпишіться на наш відео-подкаст, щоб йти в ногу з останніми новинами від ESO: ESOcast доступний через ITunes в HD та SD.  Він також є на YouTube, Vimeo та dotSUB та пропонується для скачування в кількох форматах, включаючи HD.

Посилання

• Дивіться та завантажуйте ESOcast 63
• Всі наші відео-подкасти тут
• Підпишіться на серію для iTunes в HD або SD
• Дивіться нас на YouTube, Vimeo або dotSUB
• Відмітьте нас на Facebook або відстежуйте наш Twitter для подальших новин.

Контакти

Richard Hook
ESO, Public Information Officer
Garching bei München, Germany
Tel: +49 89 3200 6655
Cell: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org

Джерело: ESO Ukraine       

Австрійські надшвидкі алгоритми для адаптивної оптики E-ELT

У рамках австрійського внеску при вступі в ESO, група фахівців із інститутів в Лінці [1] розробила алгоритми для адаптивної оптики та методи програмного забезпечення, які набагато швидші, ніж ті, котрі використовують більш традиційні підходи. Ці методи використовуються для корекції зображень, що спотворені атмосферною турбулентністю: зокрема, вони призначені для використання у майбутньому 39 м Європейському Надзвичайно Великому Телескопі (E-ELT). Складним завданням було придумати новий інший підхід до цієї проблеми, котрий ефективніший за сучасні методи і в той же час, щоб він значно знижував обчислювальні навантаження на комп'ютер, який виконує розрахунки. Цей чотирирічний проект щойно завершився дуже успішною кінцевою перевіркою.
Нові алгоритми для адаптивної оптики дуже швидкі і забезпечують відмінну якість результатів. Все це призводить до величезної економії в обчислювальній потужності, необхідної для обслуговування адаптивної оптики на E-ELT. Та мабуть найбільш значним досягненням даного дослідження є зробити управління цими системами на комп'ютерах поміркованих розмірів і вартості, а у випадках більш складних видів адаптивної оптики - щоб принести таку складну систему в царство можливостей реалізації.

Примітки

[1] Нові алгоритми були розроблені Institute for Industrial Mathematics в University of Linz, Johann Radon Institute for Computational and Applied Mathematics (RICAM) та  Industrial Mathematics Competence Center (IMCC) в Лінці.

Посилання

• Austrian research team

Контакти

Ronny Ramlau
Industrial Mathematics Institute
Johannes Kepler University
Linz, Austria
Email: ronny.ramlau@jku.at

Enrico Fedrigo
ESO Adaptive Optics System Department
Garching bei München, Germany
Tel: +49 89 3200 6324
Email: efedrigo@eso.org 

Richard Hook
ESO Public Information Officer
Garching bei München, Germany
Tel: +49 89 3200 6655
Cell: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org

Джерело: ESO Ukraine      

Вступне слово про "ESO Ultra HD Expedition"

ESO розпочала новаторську подорож у Всесвіт формату Ultra High Definition. Цей похід буде документувати подорож та роботу чотирьох всесвітньо відомих астрофотографів та фотоамбасадорів ESO, як вони подорожують через чилійську пустелю Атакама, оснащені потужними інструментами захоплення зображень від технологічних лідерів.
Відеооператор ESO Герберт Зоде та три фотоамбасадори: Юрій Белецький, Крістоф Малін і Бабак Тафреші - почали свою експедицію з метою захоплення кадрів у трьох унікальних місцях розташування обсерваторій ESO в їх усіх пишнотах із використанням найсучасніших Ultra High Definition 4K відеокамер.
Команда спочатку поїде на Паранал, де розташований флагманський об'єкт ESO - Дуже Великий Телескоп (VLT), перш ніж переходити до ALMA - Великого Міліметрово-субміліметрового Масиву Атакама, котрий на висоті 5000 метрів над рівнем моря. Їх поїздка закінчиться в Ла Сілла - першій обсерваторії ESO в Чилі.
Група фіксуватиме виразні "лінії часу" формату Ultra High Definition, окремі кадри, відео та панорами на кожному із місць, а також "лінії часу" у форматі для повнокупольної проекції у планетаріях, показуючи пейзажі, обладнання обсерваторій та зоряне небо. Атмосферні умови там настільки стабільні, що вони забезпечують кришталево чисті види, що є ідеально для чудової чіткості Ultra High Definition.
Сайт ESO надає інформацію, присвячену експедиції, а також доступ до відзнятого відео Ultra High Definition по її закінченні. Астрофотографи вестимуть блог в Інтернеті, де будуть описувати свої враження від подорожі, показуючи сцени за лаштунками "ESO Ultra HD Expedition".
Після оголошення про підтримку ESO нового формату відео Ultra High Definition, експедиція матиме можливість продемонструвати цю нову технологію, котра в чотири рази перевищує число пікселів на HD зображеннях. Ultra HD дасть нам приголомшлививі види космосу у новому вражаючому форматі.

Посилання

• Інформація про експедицію на сайті ESO

Контакти

Richard Hook
ESO Public Information Officer
Garching bei München, Germany
Tel: +49 89 3200 6655
Cell: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org

Джерело: ESO Ukraine      

Відкритий захід до "Дня дівчат" у штаб-квартирі ESO (Гархінг, Німеччина)

Дамо натхнення новому поколінню жінок, щоб вони робили кар’єри у науці та техніці

 

27 березня 2014 року ESO братиме участь у загальнонаціональному "Дні дівчат" Німеччини. На цих щорічних заходах можна побачити технічні підприємства, університети та науково-дослідні організації, котрі відкривають свої двері для школярок для того, щоб дати їм розуміння наукових та технічних професій. Такі дні відкритих дверей допомогають дівчаткам приймати обгрунтовані рішення про своє майбутнє, заохочують їх до вибору кар'єри в галузі науки та техніки.
"День дівчат" в ESO почнеться із ознайомлення з роботою Європейської Південної Обсерваторії, потім буде низка бесід на німецькій мові, а також сесії питань-відповідей із співробітниками ESO та студентами. Буде охоплено широкий спектр моментів, починаючи від від астрономії та техніки - до управління і людських ресурсів.
На закінчення цього знайомства із найпродуктивнішою астрономічною обсерваторією світу, буде відео-міст у реальному часі із Дуже Великим Телескопом (VLT) ESO. Розташований на висоті 2600 метрів над рівнем моря на горі Паранал, VLT є найпередовішим у світі оптичним приладом - "грізною" науковою машиною. Відвідувачки "Дня дівчат" зможуть поговорити із астрономами ESO, котрі працюють в Чилі - за 11000 кілометрів, в пустелі Атакама.

Кількість місць обмежена. Для участі, будь ласка зареєструйтесь на сайті Girls’ Day. Мова проведення вище згаданого заходу - німецька.

Коли: четвер, 27 березня 2014, 10:30-15:45
Де: ESO Headquarters, Karl-Schwarzschild-Straße 2, D-85748 Garching bei München, Germany

Посилання

• How to reach ESO Garching
• Girls’ Day website
• Girls’ Day Facebook page
• Programme of the event (in German, PDF, 1.8 MB)

Контакти

Angela Arndt
Human Resources ESO
Garching bei München, Germany
Tel: +49 89 3200 6265
Email: aarndt@eso.org

Richard Hook
ESO Public Information Officer
Garching bei München, Germany
Tel: +49 89 3200 6655
Cell: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org

Джерело: ESO Ukraine     

Вийшла онлайн гра із перевізником ALMA

Ви коли-небудь хотіли спробувати вести один з величезних перевізників ALMA? Якщо так, тоді для вас є гарна новина!
Проста нова багатокористувацька гра Chajnantor: Race Against Time наразі дає вам шанс бути за штурвалом транспортера і досліджувати верхню частину плато Чахнантор. Заїзд 130 тонних гігантів проти годинникової стрілки або проти іншого гравця, щоб спробувати успішно розмістити всі антени ALMA на потрібних місцях. Або ж ви просто захочете спокійно покерувати, милуючись нічним зоряним небом... Вибір за вами!
Chajnantor: Race Against Time у вашому переглядачі інтернету, як гра на рушії Unity. Вона також доступна в автономній версії (для Windows) з трохи більш високою якістю. Завантажте ось звідси.
Гра була розроблена та написана інженером із ESO Хуаном Антоніо Марреро Ернандесом у вільний час.
Вона випущена чисто для забави, а тому ESO ніяку підтримку гри не надає.

Посилання

• Грайте онлайн в Chajnantor: Race Against Time
• Завантажте автономну версію гри (для Windows) Chajnantor: Race Against Time ось звідси

Контакти

Juan Antonio Marrero Hernández
ESO Engineer
Garching bei München, Germany
Tel: +49 89 3200 6462
Email: jmarrero@eso.org 

Richard Hook
ESO Public Information Officer
Garching bei München, Germany
Tel: +49 89 3200 6655
Cell: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org 

Джерело: ESO Ukraine    

Найперша мапа погоди на коричневому карлику

ESO VLT допоміг картографувати поверхню найближчого коричневого карлика

Астрономи використали Дуже Великий Телескоп (VLT) ESO для створення найпершої в історії мапи погоди на поверхні найближчого до Землі коричневого карлика. Міжнародна науково-дослідна група створила мапу темних та світлих зон на поверхні WISE J104915.57-531906.1B, котрий також відомий як Luhman 16В і є одним із двох нещодавно відкритих коричневих карликів, що утворюють пару на відстані лише шість світлових років від Сонця. Результати нових досліджень опубліковані в номері журналу Nature за 30 січня 2014.

Коричневі карлики заповнили прогалину між гігантськими газовими планетами, такі як Юпітер і Сатурн, та слабкими холодними зорями. Їх мас недостатньо, щоб запустити реакції ядерного синтезу в їх ядрах, через що такі карликові зорі здатні слабо випромінювати в інфрачервоному діапазоні світла. Перше підтвердження існування подібного коричневого карлика мало місце тільки двадцять років тому, а наразі вже відкрито кілька сотень цих невловимих об'єктів.
Найближчі до Сонячної системи коричневі карлики утворюють пару, котру було названо Luhman 16AB [1]: вона знаходиться всього за шість світлових років від Землі у південному сузір'ї Вітрил. Ця пара є третьою із числа найближчих до нас, після Альфи Центавра та зорі Барнарда, але її було відкрито тільки на початку 2013 року. Як то вже встановлено, слабший компонент пари Luhman 16B дещо змінює свою яскравість кожні кілька годин, а оскільки він обертається навколо своєї осі, то це може бути свідченням того, що його поверхня має якісь свої особливості.
Наразі астрономи використали силу Дуже Великого Телескопа (VLT) ESO не тільки, щоб отримати зображення цих коричневих карликів, але і щоб картографувати темні та світлі зони на поверхні Luhman 16В.
Ян Кроссфілд (Інститут астрономії ім. Макса Планка, Гейдельберг, Німеччина), провідний автор нової статті, підводить підсумки: "Попередні спостереження дозволили нам припустити, що коричневі карлики ймовірно мають строкаті поверхні, але тепер ми можемо насправді картографувати їх. Незабаром ми також зможемо спостерігати структуру хмар, їх розвиток та розсіювання на власне цьому коричневому карлику. Зрештою, "екзометеорологи" зможуть передбачати, чи можуть відвідувачі Luhman 16В чекати на ясну погоду, або ж на хмарну".
Щоб картографувати поверхню, астрономи використали "кмітливу" методику. Вони спостерігали коричневі карлики, використовуючи інструмент CRIRES на VLT. Це дозволило не тільки побачити зміну яскравості, оскільки Luhman 16B обертається навколо своєї осі, але також і те, чи темні та світлі зони віддаляються від спостерігача, чи навпаки до нього наближуються. Поєднавши всю цю інформацію, вчені змогли відтворити мапу темних та світлих плям на поверхні.
Атмосфери коричневих карликів дуже схожі на атмосфери гарячих екзопланет типу газових гігантів. Саме тому, вивчаючи порівняно легкі для спостережень коричневі карлики [2] астрономи також можуть більше дізнатися про атмосфери молодих планет-гігантів, багато з яких будуть вівдкриті у найближчому майбутньому за допомогою нового інструменту SPHERE, котрий буде встановлено на VLT у 2014 році.
Кроссфілд наостанок наголошує: "Наша мапа коричневого карлика допомагає нам стати на один крок ближче до мети розуміння погодних процесів в інших сонячних системах. З раннього віку я ріс, щоб оцінювати красу та корисність мап. Це ж цікаво, що ми починаємо картографувати об'єкти за межами Сонячної системи!".

Примітки

[1] Дана пара була відкрита ​​американським астрономом Кевіном Луманом на зображеннях, що надходять від ІЧ-оглядового супутника WISE. Офіційна назва WISE J104915.57-531906.1, проте було запропоновано більш коротку назву Luhman 16, як набагато зручнішу. Чому власне Luhman 16? Бо астроном до того відкрив п'ятнадцять подвійних зірок. Згідно традицій іменування подвійних зірок, Luhman 16A є найяскравішим із двох компонентів, більш слабкий названо Luhman 16B, а зоряна пара називається Luhman 16AB.
[2] Гарячі "юпітери-екзопланети" розташовані дуже близько до своїх материнських зірок, котрі набагато яскравіші за ті планети. Це робить практично неможливим спостерігати їх більш слабке світіння, котре "забите" сяйвом зорі. Але у випадку коричневих карликів немає нічого подібного, щоб придушувало тьмяне світло від самого об'єкта, через що й набагато легше проводити чутливі вимірювання.

Детальніше

Дане дослідження представлене у статті “A Global Cloud Map of the Nearest Known Brown Dwarf”, by Ian Crossfield et al. що вийшла в журналі Nature.
Науково-дослідна група у складі I. J. M. Crossfield (Max Planck Institute for Astronomy [MPIA], Heidelberg, Germany), B. Biller (MPIA; Institute for Astronomy, University of Edinburgh, United Kingdom), J. Schlieder (MPIA), N. R. Deacon (MPIA), M. Bonnefoy (MPIA; IPAG, Grenoble, France), D. Homeier (CRAL-ENS, Lyon, France), F. Allard (CRAL-ENS), E. Buenzli (MPIA), Th. Henning (MPIA), W. Brandner (MPIA), B. Goldman (MPIA) and T. Kopytova (MPIA; International Max-Planck Research School for Astronomy and Cosmic Physics at the University of Heidelberg, Germany).
Європейська Південна Обсерваторія - це передова міжурядова астрономічна організація в Європі та найбільш продуктивна астрономічна обсерваторія світу. Її підтримує 15 країн: Австрія, Бельгія, Бразилія, Чеська Республіка, Данія, Франція, Фінляндія, Німеччина, Італія, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія та Сполучене Королівство. ESO здійснює ініціативну програму, зосереджену на проектуванні, будівництві та експлуатації потужних наземних спостережних об'єктів, що дозволяє астрономам робити важливі наукові відкриття. ESO також відіграє провідну роль у сприянні та організації співробітництва в астрономічних дослідженнях. ESO працює на трьох унікальних, світового класу обсерваторіях в Чилі: Ла Сілла, Паранал і Чахнантор. На горі Паранал, в ESO працює Дуже Великий Телескоп - найбільш передова в світі астрономічна обсерваторія видимого діапазону та VISTA - найбільший оглядовий телескоп в світі. ESO є європейським партнером просунутого астрономічного радіотелескопу ALMA, найбільшого існуючого астрономічного проекту. В даний час, ESO планує 39 метровий Європейський Надзвичайно Великий Телескоп E-ELT (оптичний та ближній ІЧ діапазони), який стане "найбільшим у світі оком у небо".

Посилання

• Research paper in Nature 
• MPIA press release
• Photos of the VLT
• The CRIRES instrument on the VLT

Контакти

Oleg Maliy
NGO Zaporozhye Astronomical Club Altair
Zaporozhye, Ukraine
Телефон: +380 67 1371070
Email: astroclubzp@gmail.com

Ian Crossfield
Max Planck Institute for Astronomy
Heidelberg, Germany
Телефон: +49 6221 528 406
Email: ianc@mpia.de

Richard Hook
ESO Public Information Officer
Garching bei München, Germany
Телефон: +49 89 3200 6655
Стільниковий: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org

Переклад прес-релізу ESO eso1404.

Джерело: ESO Ukraine