пʼятниця, 21 лютого 2014 р.

Анатомія астероїда

Вчені використали Телескоп Нової Технології (NTT), щоб надати перший доказ того, що астероїди можуть мати різноманітну внутрішню структуру. Провівши вишукано точні вимірювання, астрономи виявили, що різні частини астероїда Itokawa мають різну густину. Розкриття таємниць утворення астероїда дозволить з'ясувати не тільки те, що лежить під поверхнями астероїдів, але також може пролити світло на те, що відбувається під час зіткнень тіл у Сонячній системі, та надати відомості про те, як формуються планети.
Провівши дуже точні наземні спостереження близького до Землі астероїду Itokawa (25143), Стівен Лоурі (Університет Кента, Великобританія) та його колеги виміряли швидкість його обертання навколо осі і те, як вона змінюється з плином часу. Астрономи поєднали ці "делікатні" спостереження із новою теоретичною роботою на тему, як астероїди випромінюють тепло.
Цей невеликий астероїд є доволі чудернацьким об’єктом, оскільки має дивну форму, схожу на арахіс, як то її показав японський космічний апарат "Hayabusa" в 2005 році. Щоб дослідити його внутрішню структуру, команда Лоурі використала зображення, зібрані в період від 2001 по 2013 рік, коли за допомогою Телескопа Нової Технології (NTT) в обсерваторії Ла Сілла в Чилі зокрема [1] проводились виміри змін яскравості астероїду в процесі його обертання. Ці дані потім було оброблено, із них дуже точно визначили період обертання астероїда навколо осі і те, як він змінюється з часом. Після чого, ті дані поєднали зі знанням форми астероїда - це дозволило астрономам вивчити його внутрішню структуру, вперше в історії виявити складне астероїдальне ядро [2].
"Це вперше в історії, коли астрономи в змозі були визначити, що власне всередині астероїда",- пояснює Лоурі. "Ми бачимо, що Ітокава має вельми різноманітну структуру - наше відкриття є значним кроком вперед для нашого розуміння кам’янистих тіл у Сонячній системі".
Осьове обертання астероїда та інших малих тіл у просторі може бути чутливим до сонячного випромінювання. Це явище, відоме як ефект YORP (Yarkovsky-O’Keefe-Radzievskii-Paddack) має місце, коли поглинуте сонячне світло перевипромінюється від поверхні об'єкта у вигляді тепла. Коли форма астероїда дуже "неправильна", то тепло не випромінюється рівномірно, що створює крихітний, але постійний момент обертання, котрий впливає на швидкість осьового обертання малого небесного тіла [3], [4].
Команда Лоурі виміряна, що ефект YORP мізерно прискорює швидкість, з якою Ітокава обертається навколо своєї осі. Зміна періоду обертання крихітна - всього лише 0.045 секунди на рік. Проте вона дуже відрізняється від того, що очікувалося і таке можна пояснити тільки тим, що обидві частини космічного "арахісу" мають різну густину.
Це перший випадок, коли астрономи знайшли докази досить різноманітної внутрішньої структури астероїдів. Досі про їхх внутрішні властивості можна було зробити висновок тільки за допомогою приблизних загальних вимірювань густини. Ця рідкісна можливість "зазирнути в різноманітні нутрощі" Ітокава призвела до багатьох розмов щодо його формування. Однією із ймовірностей є те, що астероїд утворився із двох різних частин після, того як вони разом зіткнулись і залишились об'єднаними.
Лоурі додав: "Відкриття, що в астероїдів неоднорідні надра, має далекосяжні наслідки, особливо для моделей формування подвійних астероїдів. Це також може допомогти в роботі на зменшення небезпеки зіткнень астероїдів із Землею, або у планах майбутніх польотів до цих кам’янистих тіл".
Ця нова можливість перевірки надр астероїда є значним кроком вперед і може допомогти розкритии багато таємниць цих загадкових об'єктів.

Примітки

[1] Окрім застосування NTT, виміри яскравості також проводили на наступних телескопах, дані від яких були використані в цій роботі: 60-дюймовий телескоп Паломарської обсерваторії (Каліфорнія, США), телескоп обсерваторії на Столовій горі (Каліфорнія, США), 60-дюймовий телескоп обсерваторії Стюарда (штат Арізона, США), 90-дюймовий телескоп Бока обсерваторії Стюарда (штат Арізона, США), 2-метровий Ліверпульський телескоп (Ла Пальма, Іспанія), 2.5-метровий телескоп ім. Ісаака Ньютона (Ла Пальма, Іспанія) та 5-метровий телескоп ім. Хейла Паломарської обсерваторії (Каліфорнія, США).
[2] Було знайдено, що густина надр астероїду змінюється від 1.75 до 2.85 на кубічний сантиметр. Ці два значення густини відносяться до двох різних частин астероїду Itokawa.
[3] В якості простої приблизної аналогії для ефекту YORP: якщо направити досить потужний потік світла на лопаті пропелера, то він провинен би дуже-дуже повільно обертатись через подібний ефект.
[4] Лоурі і його колеги були першими, хто спостерігав ефект у дії на малому астероїді, котрий відомий як 2000 PH5 (тепер він відомий, як 54509 YORP см. eso0711). Інструменти ESO також зіграли вирішальну роль в цьому ранньому дослідженні.

Детальніше

Дане дослідження було представлене у статті “The Internal Structure of Asteroid (25143) Itokawa as Revealed by Detection of YORP Spin-up”, by Lowry et al., що вийшла в журналі Astronomy & Astrophysics.
Науково-дослідна група у складіf S.C Lowry (Centre for Astrophysics and Planetary Science, School of Physical Sciences (SEPnet), The University of Kent, UK), P.R. Weissman (Jet Propulsion Laboratory, California Institute of Technology, Pasadena, USA [JPL]), S.R. Duddy (Centre for Astrophysics and Planetary Science, School of Physical Sciences (SEPnet), The University of Kent, UK), B.Rozitis (Planetary and Space Sciences, Department of Physical Sciences, The Open University, Milton Keynes, UK), A. Fitzsimmons (Astrophysics Research Centre, University Belfast, Belfast, UK), S.F. Green (Planetary and Space Sciences, Department of Physical Sciences, The Open University, Milton Keynes, UK), M.D. Hicks (Jet Propulsion Laboratory, California Institute of Technology, Pasadena, USA), C. Snodgrass (Max Planck Institute for Solar System Research, Katlenburg-Lindau, Germany), S.D. Wolters (JPL), S.R. Chesley (JPL), J. Pittichová (JPL) and P. van Oers (Isaac Newton Group of Telescopes, Canary Islands, Spain).
Європейська Південна Обсерваторія - це передова міжурядова астрономічна організація в Європі та найбільш продуктивна астрономічна обсерваторія світу. Її підтримує 15 країн: Австрія, Бельгія, Бразилія, Чеська Республіка, Данія, Франція, Фінляндія, Німеччина, Італія, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія та Сполучене Королівство. ESO здійснює ініціативну програму, зосереджену на проектуванні, будівництві та експлуатації потужних наземних спостережних об'єктів, що дозволяє астрономам робити важливі наукові відкриття. ESO також відіграє провідну роль у сприянні та організації співробітництва в астрономічних дослідженнях. ESO працює на трьох унікальних, світового класу обсерваторіях в Чилі: Ла Сілла, Паранал і Чахнантор. На горі Паранал, в ESO працює Дуже Великий Телескоп - найбільш передова в світі астрономічна обсерваторія видимого діапазону та VISTA - найбільший оглядовий телескоп в світі. ESO є європейським партнером просунутого астрономічного радіотелескопу ALMA, найбільшого існуючого астрономічного проекту. В даний час, ESO планує 39 метровий Європейський Надзвичайно Великий Телескоп E-ELT (оптичний та ближній ІЧ діапазони), який стане "найбільшим у світі оком у небо".

Посилання

Контакти

Oleg Maliy
NGO Zaporozhye Astronomical Club Altair
Zaporozhye, Ukraine
Телефон: +380 67 1371070
Email: astroclubzp@gmail.com

Stephen C. Lowry
The University of Kent
Canterbury, United Kingdom
Телефон: +44 1227 823584
Email: s.c.lowry@kent.ac.uk

Richard Hook
ESO, Public Information Officer
Garching bei München, Germany
Телефон: +49 89 3200 6655
Стільниковий: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org

Katie Scoggins
Press Officer, Corporate Communications Office, University of Kent
Canterbury, United Kingdom
Телефон: +44 1227 823581
Email: K.Scoggins@kent.ac.uk

Переклад прес-релізу ESO eso1405.

Джерело: ESO Ukraine 

VST сфотографував "Gaia" на шляху до мільярду зірок

Ось нові зображення від Дуже Великого Оглядового Телескопа ESO (VST), котрі показують космічний апарат Gaia від ESA, який наразі на навколоземній орбіті на відстані 1.5 млн км від Землі.
Запущений вранці в четвер 19 грудня 2013, супутник розпочав збір даних для того, щоб побудувати 3D карту нашої галактики протягом наступних п'яти років. Складання мап неба було одним із завдань людства, починаючи із незапам'ятних часів, а "Gaia" піднесе людське розуміння нашої зоряної околиці на абсолютно новий рівень: він проведе дуже точні вимірювання положень та рухів близько одного мільярда зірок у нашій галактиці, щоб дослідити склад, формування та еволюцію Чумацького Шляху.
Дані нові спостереження є результатом тісної співпраці між ESA і ESO для відстеження космічних апаратів з землі. Наразі "Gaia" є найбільш точним астрометричним пристроєм із досі побудованих, але для того, щоб результати його роботи бути корисними, потрібно точно знати, де саме апарат знаходиться у Всесвіті. Єдиний спосіб дізнатись про швидкість та положення корабля із дуже високою точністю - це щоденно за ним слідкувати з землі за допомогою телескопів, у тому числі і за допомогою VST ESO в рамках програми спостережень за назвою GBOT (Ground-Based Optical Tracking).
VST є сучасним 2.6 м телескопом, котрий обладнано OmegaCAM - гігантською ПЗЗ-камерою на 268 Мпк, котра перекриває поле зору, що у чотири рази більше від повного Місяця. Ось ці нові зображення VST захопив 23 січня 2014 року через проміжок часу десь 6.5 хвилин. "Gaia" на них у вигляді малої плями, що рухається на тлі далеких зірок. Положення супутника всередині червоного кільця: його зоряна величина десь у мільйон разів слабша, ніж може побачити неозброєне око.
Попередні спостереження "Gaia" із VST мали місце в грудні 2013, тобто невдовзі після його запуску в космос — то був один із найближчих він нас об’єктів, котрий спостерігали через VST. Супутник виявився саме в тій точці простору, де власне він повинен був бути згідно обчислень, підкресливши успішну співпрацю між астрономією наземного та космічного базування!

Посилання

Припис:
ESO

Джерело: ESO Ukraine     

ESOcast 63: Гнучкі гіганти - Еволюція дзеркал телескопів

У нашому останньому епізоді ESOcast, ми заглибимося в історію телескопічних дзеркал та їх еволюцію в часі.
Величезні дзеркала телескопів дають можливість астрономам заглянути набагато глибше в нічне небо, ніж це дозволяє крихітний кришталик людського ока. У цьому епізоді йде мова про причини постійного зростання розмірів дзеркал телескопів, розповідається історія цих гнучких гігантів.
Проблеми будівництва великих, проте більш легких телескопічних дзеркал, проклали шлях для інноваційного мислення, котре призвело до таких проектів, як Телескоп Нової Технології (NTT) в ESO та майбутній Європейський Надзвичайно Великий Телескоп (E-ELT).
Щоб дізнатися, як і чому розвиваються такі конструкції дзеркал телескопів, дослідити минуле, сьогодення та майбутнє конструювання дзеркал, дивіться ESOcast 63: Гнучкі гіганти - Еволюція дзеркал телескопів.

Додаткова інформація

ESOcast - це серія відео-подкаст, присвячених донести вам останні новини та дослідження в ESO - Європейській Південній Обсерваторії.
Підпишіться на наш відео-подкаст, щоб йти в ногу з останніми новинами від ESO: ESOcast доступний через ITunes в HD та SD.  Він також є на YouTubeVimeo та dotSUB та пропонується для скачування в кількох форматах, включаючи HD.

Посилання

  • Дивіться та завантажуйте ESOcast 63
  • Всі наші відео-подкасти тут
  • Підпишіться на серію для iTunes в HD або SD
  • Дивіться нас на YouTubeVimeo або dotSUB
  • Відмітьте нас на Facebook або відстежуйте наш Twitter для подальших новин.

Контакти

Richard Hook
ESO, Public Information Officer
Garching bei München, Germany
Tel: +49 89 3200 6655
Cell: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org

Джерело: ESO Ukraine       

Австрійські надшвидкі алгоритми для адаптивної оптики E-ELT

У рамках австрійського внеску при вступі в ESO, група фахівців із інститутів в Лінці [1] розробила алгоритми для адаптивної оптики та методи програмного забезпечення, які набагато швидші, ніж ті, котрі використовують більш традиційні підходи. Ці методи використовуються для корекції зображень, що спотворені атмосферною турбулентністю: зокрема, вони призначені для використання у майбутньому 39 м Європейському Надзвичайно Великому Телескопі (E-ELT). Складним завданням було придумати новий інший підхід до цієї проблеми, котрий ефективніший за сучасні методи і в той же час, щоб він значно знижував обчислювальні навантаження на комп'ютер, який виконує розрахунки. Цей чотирирічний проект щойно завершився дуже успішною кінцевою перевіркою.
Нові алгоритми для адаптивної оптики дуже швидкі і забезпечують відмінну якість результатів. Все це призводить до величезної економії в обчислювальній потужності, необхідної для обслуговування адаптивної оптики на E-ELT. Та мабуть найбільш значним досягненням даного дослідження є зробити управління цими системами на комп'ютерах поміркованих розмірів і вартості, а у випадках більш складних видів адаптивної оптики - щоб принести таку складну систему в царство можливостей реалізації.

Примітки

Посилання

Контакти

Ronny Ramlau
Industrial Mathematics Institute
Johannes Kepler University
Linz, Austria
Email: ronny.ramlau@jku.at

Enrico Fedrigo
ESO Adaptive Optics System Department
Garching bei München, Germany
Tel: +49 89 3200 6324
Email: efedrigo@eso.org 

Richard Hook
ESO Public Information Officer
Garching bei München, Germany
Tel: +49 89 3200 6655
Cell: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org

Джерело: ESO Ukraine      

неділя, 2 лютого 2014 р.

Вступне слово про "ESO Ultra HD Expedition"

ESO розпочала новаторську подорож у Всесвіт формату Ultra High Definition. Цей похід буде документувати подорож та роботу чотирьох всесвітньо відомих астрофотографів та фотоамбасадорів ESO, як вони подорожують через чилійську пустелю Атакама, оснащені потужними інструментами захоплення зображень від технологічних лідерів.
Відеооператор ESO Герберт Зоде та три фотоамбасадори: Юрій Белецький, Крістоф Малін і Бабак Тафреші - почали свою експедицію з метою захоплення кадрів у трьох унікальних місцях розташування обсерваторій ESO в їх усіх пишнотах із використанням найсучасніших Ultra High Definition 4K відеокамер.
Команда спочатку поїде на Паранал, де розташований флагманський об'єкт ESO - Дуже Великий Телескоп (VLT), перш ніж переходити до ALMA - Великого Міліметрово-субміліметрового Масиву Атакама, котрий на висоті 5000 метрів над рівнем моря. Їх поїздка закінчиться в Ла Сілла - першій обсерваторії ESO в Чилі.
Група фіксуватиме виразні "лінії часу" формату Ultra High Definition, окремі кадри, відео та панорами на кожному із місць, а також "лінії часу" у форматі для повнокупольної проекції у планетаріях, показуючи пейзажі, обладнання обсерваторій та зоряне небо. Атмосферні умови там настільки стабільні, що вони забезпечують кришталево чисті види, що є ідеально для чудової чіткості Ultra High Definition.
Сайт ESO надає інформацію, присвячену експедиції, а також доступ до відзнятого відео Ultra High Definition по її закінченні. Астрофотографи вестимуть блог в Інтернеті, де будуть описувати свої враження від подорожі, показуючи сцени за лаштунками "ESO Ultra HD Expedition".
Після оголошення про підтримку ESO нового формату відео Ultra High Definition, експедиція матиме можливість продемонструвати цю нову технологію, котра в чотири рази перевищує число пікселів на HD зображеннях. Ultra HD дасть нам приголомшлививі види космосу у новому вражаючому форматі.

Посилання

Контакти

Richard Hook
ESO Public Information Officer
Garching bei München, Germany
Tel: +49 89 3200 6655
Cell: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org

Джерело: ESO Ukraine