пʼятниця, 14 березня 2014 р.

VLT побачив найбільшу жовту зорю-гіпергігант

Поєднання старих і нових спостережень виявили вельми незвичайну подвійну систему

Дуже Великий Телескоп-Інтерферометр (VLTI) ESO виявив найбільшу жовту зорю - одну з десяти найбільших зірок, наразі відкритих. Діаметр гіпергіганта більш, ніж у 1300 разів перевершує сонячний. Надзоря є подвійною системою, другий компонент якої розташований настільки близько, що фактично стикається з головною зорею. Спостереження, що охоплюють понад шістдесят років, деякі з яких виконані астрономами астрономії, також свідчать, що цей рідкісний та незвичайний об'єкт дуже швидко змінюється і що ми застали його на дуже короткочасному його еволюції.
Використовуючи Дуже Великий Телескоп-Інтерферометр (VLTI) ESO, Олів'є Шесно з обсерваторії Кот д'Азур (Ніцца, Франція ) і міжнародна група дослідників виявили, що жовтий гіпергігант HR 5171 [1] є виключним велетнем: його поперечник у 1300 перевищує сонячний, що набагато більше, ніж передбачалось [2]. Таким чином, HR 5171 виявився найбільшим із наразі відомих жовтих гіпергігантів. Велетень також у першій десятці найбільших відомих зірок: він на 50% більший, ніж знаменитий червоний надгігант Бетельгейзе, та приблизно в мільйон разів яскравіший за Сонце.
"Наші нові спостереження також показали, що дана зоря має дуже тісного партнера, що було цілковитою несподіванкою", - каже Шесно. "Компоненти системи розташовані настільки близько, що практично стикаються один з одним, через що вся система нагадує гігантський стручок арахісу".
У цій роботі астрономи скористалися технікою інтерферометрії, котра дозволяє поєднувати світлові потоки від кількох окремих телескопів, наче створюючи один гігантський телескоп із діаметром дзеркала приблизно 140 метрів. Нові результати спонукали вчених ретельно розслідувати старі спостереження зорі, котрі охоплюють понад шістдесят років, щоб побачити, як вона поводилась у минулому [3].
Жовті гіпергіганти дуже рідкісні, їх у нашій Галактиці відкрито всього з дюжину; найвідоміший приклад - ро Кассіопеї. Вони є одними із найбільших та найяскравіших зірок, наразі відомих, перебуваючи на стадіях існування, коли вони нестійкі та швидко змінюються. Через цю нестійкість, жовті гіпергіганти також викидують із себе матерію, утворюючи поширену величезну атмосферу навколо себе.
Незважаючи на величезну відстань до цієї зорі, що становить майже 12 000 світлових років від Землі, об'єкт можна розгледіти навіть неозброєним оком [4], правда, це при дуже гострому зорі. Виявилося, що за останні 40 років HR 5171 збільшувалася у розмірах та охолоджувалась, так що ми власне можемо спостерігати за її розвитком. Всього кілька зірок зареєстровані на цій дуже короткочасній фазі еволюції, коли їх температура швидко та різко змінюється.
Аналізуючи зміни яскравості зорі, а також використавши спостереження, проведені в інших обсерваторіях, астрономи підтвердили, що об'єкт являє собою затемнювану подвійну систему, в якій вторинний компонент, обертаючись по орбіті навколо HR 5171 із періодом 1300 днів, розташовується то перед ним, то за ним вздовж нашого променя зору. Вторинний компонент лише трохи гарячіший від HR 5171, температура поверхні якого становить 5000 градусів Цельсія.
Шесно укладає: "Відкритий нами компонент є дуже істотним, оскільки має відігравати важливу роль у долі HR 5171 A. Наприклад, зривати зовнішні шари та впливати на хід її єволюції".
Нове відкриття підреслює важливість вивчення таких гігантських короткоживучих жовтих зірок і може сприяти загальному розумінню еволюційних процесів в масивних зорях.

Примітки

[1] Зоря також відома, як V766 Cen, HD 119796 та HIP 67261.
[2] Найближчими для порівняння об'єктами можуть бути червоні надгіганти, перетини яких більші у 1000-1500 разів, ніж у нашого Сонця, та котрі мають початкові маси не більше 20-25 мас Сонця. Очікували, що радіус жовтого гіпергіганта буде у 400-700 разів більше за сонячний.
[3] Спектральні дані були отримані на Англо-Австралійському Телескопі із ешельним спектрографом UCLES (UUniversity College London Echelle Spectrograph), в Південноафриканській Астрономічній Обсерваторії (SAAO) з приймачем PUCHEROS, у Папському університеті Чилі (PUC) та в ході коронографічних спостережень на коронографі ближнього ІЧ-світла NICI (Near-Infrared Coronagraphic Imager) на телескопі Gemini South. У число вивчених фотометричних архівів входили фотометрична база даних Південноафриканської Астрономічної Обсерваторії, що включає матеріали спостережень від 1975 по 2013 роки, а також інші бази даних від 1983 по 2002, серед яких були матеріали деяких аматорських обсерваторій. Погодження професійних результатів із результатами від аматора астрономії Себастьяна Отеро (котрі від проводив у період 2000-2013), на думку авторів було "відмінним", що власне "демонструє якість цих аматорських спостережень".
[4] Видима зоряна величина HR 5171 A коливається між 6.10 та 7.30. Зорю можна спостерігати в сузір'ї Центавра.

Детальніше

Дане дослідження представлене у статті “The yellow hypergiant HR 5171 A: Resolving a massive interacting binary in the common envelope phase”, by Chesneau et al., котра вийшла в журналі Astronomy & Astrophysics.
Науково-дослідна група у складі  O. Chesneau (Laboratoire Lagrange, Univ. Nice Sophia-Antipolis, CNRS, Observatoire de la Côte d’Azur, Nice, France [Lagrange]), A. Meilland (Lagrange), E. Chapellier (Lagrange), F. Millour (Lagrange), A.M. Van Genderen (Leiden Observatory, Leiden, The Netherlands), Y. Nazé (Le Fonds de la Recherche Scientifique, Liège, Belgium), N. Smith (Steward Observatory, Tucson, USA), A. Spang (Lagrange), J.V. Smoker (ESO, Santiago, Chile), L. Dessart (Aix Marseille Université, CNRS, Laboratoire d’Astrophysique de Marseille, Marseille, France), S. Kanaan (Instituto de Física y Astronomía, Universidad de Valparaíso, Chile [IFA]), Ph. Bendjoya (Lagrange), M.W. Feast (South African Astronomical Observatory, South Africa [SAAO]), J.H. Groh (Geneva Observatory, Geneva, Switzerland), A. Lobel (Royal Observatory of Belgium, Brussels, Belgium), N. Nardetto (Lagrange), S. Otero (American Association of Variable Star Observers, Cambridge, MA, USA), R.D. Oudmaijer (School of Physics & Astronomy, University of Leeds, UK), A.G. Tekola (SAAO and Las Cumbres Observatory Global Telescope Network, Goleta, CA, USA), P.A. Whitelock (SAAO), C. Arcos (IFA), M. Curé (IFA) and L. Vanzi (Department of Electrical Engineering and Center of Astro Engineering, Pontificia Universidad Catolica de Chile, Santiago, Chile).
Європейська Південна Обсерваторія - це передова міжурядова астрономічна організація в Європі та найбільш продуктивна астрономічна обсерваторія світу. Її підтримує 15 країн: Австрія, Бельгія, Бразилія, Чеська Республіка, Данія, Франція, Фінляндія, Німеччина, Італія, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія та Сполучене Королівство. ESO здійснює ініціативну програму, зосереджену на проектуванні, будівництві та експлуатації потужних наземних спостережних об'єктів, що дозволяє астрономам робити важливі наукові відкриття. ESO також відіграє провідну роль у сприянні та організації співробітництва в астрономічних дослідженнях. ESO працює на трьох унікальних, світового класу обсерваторіях в Чилі: Ла Сілла, Паранал і Чахнантор. На горі Паранал, в ESO працює Дуже Великий Телескоп - найбільш передова в світі астрономічна обсерваторія видимого діапазону та VISTA - найбільший оглядовий телескоп в світі. ESO є європейським партнером просунутого астрономічного радіотелескопу ALMA, найбільшого існуючого астрономічного проекту. В даний час, ESO планує 39 метровий Європейський Надзвичайно Великий Телескоп E-ELT (оптичний та ближній ІЧ діапазони), який стане "найбільшим у світі оком у небо".

Посилання

Контакти

Oleg Maliy
NGO Zaporozhye Astronomical Club Altair
Zaporozhye, Ukraine
Телефон: +380 67 1371070
Email: astroclubzp@gmail.com

Olivier Chesneau
Laboratoire Lagrange / Univ. Nice Sophia-Antipolis, CNRS - Observatoire de la Côte d’Azur
Nice, France
Телефон: +33 (0)4 92 00 19 79
Email: olivier.chesneau@oca.eu

Richard Hook
ESO, Public Information Officer
Garching bei München, Germany
Телефон: +49 89 3200 6655
Стільниковий: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org

Переклад прес-релізу ESO eso1409.

Джерело: ESO Ukraine  

Комета для "Rosetta" прокидається...

20 січня 2014, космічний корабель "Rosetta" від ESA вийшов із тривалої космічної дрімоти, щоб наблизитись до своєї мети - комети 67P/Чурюмова-Герасименко (67P/CG).

Для земного спостерігача, комета 67P/CG ось щойно вийшла із-за диску Сонця, а до того воно її від нас закривало. 28 лютого 2014 Дуже Великий Телескоп (VLT) ESO спрямував свій погляд у бік комети, як тільки її стало видно з обсерваторії ESO Паранал, котра в Чилі. ESO співпрацює з ESA, відстежуючи комету з землі, а також те, як до неї наближається Rosetta протягом останніх місяців. Ці спостереження потрібні для влаштування "великого рандеву" космічного апарату із кометою, котре заплановане на серпень цього року (див. potw1403a).

Дане нове зображення, як і багато подібних майбутніх, буде використовуватися ESA для уточнення навігації Rosetta, а також для контролю, скільки комета випускає пилу. Зображення ліворуч було створено, складаючи окремі експозиції, щоб показати комету на тлі зірок, котрі відображаються зміщеними, щоб компенсувати рух комети, яка з'являється як маленька плямка прямо на верхній частині однієї із зоряних трас (у центрі кола). Зображення праворуч показує власне комету із віднятим зоряним тлом.

Світлина показує збільшення яскравості комети, що свідчить про те, що лід її ядра почав випаровуватися по мірі наближення до Сонця. Отже, комета також виходить із пасивного стану, як і космічний корабель "Rosetta".

Посилання

Припис:
ESO/C. Snodgrass (Max Planck Institute for Solar System Research, Germany) & O. Hainaut (ESO)

Джерело: ESO Ukraine 

Виграй подорож на Паранал у Photo Nightscape Awards 2014

Ciel et Espace Photos у партнерстві із ESO розпочали новий астрофотоконкурс

ESO запрошує Вас взяти участь у першому Photo Nightscape Awards (PNA) - міжнародному конкурсі нічних світлин, присвяченому астрофотографії. В якості партнера e конкурсі, організованому Ciel et Espace Photos, ESO нагородить переможця категорії фахівців поїздкою на Паранал - домівку Дуже Великого Телескопа (VLT), частину комплексу Паранал-Армазонес, котрий перебуває на стадії розробки.

Власне у цьому першому конкурсі будуть доступні нагороди категорій "Pro" та "Espoir" ("Надія"). Категорія "Pro" відкрита для фотографів з усього світу, котрі вже мали публікації або ж продали будь-які власні фотографічні роботи, в той час як категорія "Espoir" призначена для фотографів, котрі мають французьке громадянство і які раніше ні продавали, ні публікували свої роботи.
Ті, хто бажають прийняти участь, повинні представити реєстраційну форму, а якщо вони є неповнолітніми - то форму батьківської згоди. Для отримання більш докладної інформації, відвідайте правила проведення на веб-сторінці. Оголошення будуть на сторінці PNA у Facebook.
Переможців оголосять 9 листопада 2014 на Les rencontres du Ciel et de l’Espace (RCE) — триденній конференції аматорів та професійних астрономів в Cité des Sciences et de l'Industrie (Париж, Франція).
Важливі дати:

  • Всі фото повинні бути зроблені у проміжок часу від 1 січня 2014 по 31 серпня 2014.
  • Кінцева дата подання фото 31 серпня 2014.
  • Переможців буде оголошено 9 листопада 2014.
  • Переможець поїде на Паранал навесні (березень-травень) 2015.

Посилання

Контакти

Oana Sandu
Community Coordinator
ESO education and Public Outreach Department
Tel: +49 89 320 069 65
Email: osandu@partner.eso.org

Franck Seguin
Photo Nightscape Awards
17 rue E. Deutsch de la Meurthe
75014 Paris, France
Tel: 33 1 45 89 89 08
Emal: pna@cieletespace.fr

Джерело: ESO Ukraine 

пʼятниця, 21 лютого 2014 р.

Анатомія астероїда

Вчені використали Телескоп Нової Технології (NTT), щоб надати перший доказ того, що астероїди можуть мати різноманітну внутрішню структуру. Провівши вишукано точні вимірювання, астрономи виявили, що різні частини астероїда Itokawa мають різну густину. Розкриття таємниць утворення астероїда дозволить з'ясувати не тільки те, що лежить під поверхнями астероїдів, але також може пролити світло на те, що відбувається під час зіткнень тіл у Сонячній системі, та надати відомості про те, як формуються планети.
Провівши дуже точні наземні спостереження близького до Землі астероїду Itokawa (25143), Стівен Лоурі (Університет Кента, Великобританія) та його колеги виміряли швидкість його обертання навколо осі і те, як вона змінюється з плином часу. Астрономи поєднали ці "делікатні" спостереження із новою теоретичною роботою на тему, як астероїди випромінюють тепло.
Цей невеликий астероїд є доволі чудернацьким об’єктом, оскільки має дивну форму, схожу на арахіс, як то її показав японський космічний апарат "Hayabusa" в 2005 році. Щоб дослідити його внутрішню структуру, команда Лоурі використала зображення, зібрані в період від 2001 по 2013 рік, коли за допомогою Телескопа Нової Технології (NTT) в обсерваторії Ла Сілла в Чилі зокрема [1] проводились виміри змін яскравості астероїду в процесі його обертання. Ці дані потім було оброблено, із них дуже точно визначили період обертання астероїда навколо осі і те, як він змінюється з часом. Після чого, ті дані поєднали зі знанням форми астероїда - це дозволило астрономам вивчити його внутрішню структуру, вперше в історії виявити складне астероїдальне ядро [2].
"Це вперше в історії, коли астрономи в змозі були визначити, що власне всередині астероїда",- пояснює Лоурі. "Ми бачимо, що Ітокава має вельми різноманітну структуру - наше відкриття є значним кроком вперед для нашого розуміння кам’янистих тіл у Сонячній системі".
Осьове обертання астероїда та інших малих тіл у просторі може бути чутливим до сонячного випромінювання. Це явище, відоме як ефект YORP (Yarkovsky-O’Keefe-Radzievskii-Paddack) має місце, коли поглинуте сонячне світло перевипромінюється від поверхні об'єкта у вигляді тепла. Коли форма астероїда дуже "неправильна", то тепло не випромінюється рівномірно, що створює крихітний, але постійний момент обертання, котрий впливає на швидкість осьового обертання малого небесного тіла [3], [4].
Команда Лоурі виміряна, що ефект YORP мізерно прискорює швидкість, з якою Ітокава обертається навколо своєї осі. Зміна періоду обертання крихітна - всього лише 0.045 секунди на рік. Проте вона дуже відрізняється від того, що очікувалося і таке можна пояснити тільки тим, що обидві частини космічного "арахісу" мають різну густину.
Це перший випадок, коли астрономи знайшли докази досить різноманітної внутрішньої структури астероїдів. Досі про їхх внутрішні властивості можна було зробити висновок тільки за допомогою приблизних загальних вимірювань густини. Ця рідкісна можливість "зазирнути в різноманітні нутрощі" Ітокава призвела до багатьох розмов щодо його формування. Однією із ймовірностей є те, що астероїд утворився із двох різних частин після, того як вони разом зіткнулись і залишились об'єднаними.
Лоурі додав: "Відкриття, що в астероїдів неоднорідні надра, має далекосяжні наслідки, особливо для моделей формування подвійних астероїдів. Це також може допомогти в роботі на зменшення небезпеки зіткнень астероїдів із Землею, або у планах майбутніх польотів до цих кам’янистих тіл".
Ця нова можливість перевірки надр астероїда є значним кроком вперед і може допомогти розкритии багато таємниць цих загадкових об'єктів.

Примітки

[1] Окрім застосування NTT, виміри яскравості також проводили на наступних телескопах, дані від яких були використані в цій роботі: 60-дюймовий телескоп Паломарської обсерваторії (Каліфорнія, США), телескоп обсерваторії на Столовій горі (Каліфорнія, США), 60-дюймовий телескоп обсерваторії Стюарда (штат Арізона, США), 90-дюймовий телескоп Бока обсерваторії Стюарда (штат Арізона, США), 2-метровий Ліверпульський телескоп (Ла Пальма, Іспанія), 2.5-метровий телескоп ім. Ісаака Ньютона (Ла Пальма, Іспанія) та 5-метровий телескоп ім. Хейла Паломарської обсерваторії (Каліфорнія, США).
[2] Було знайдено, що густина надр астероїду змінюється від 1.75 до 2.85 на кубічний сантиметр. Ці два значення густини відносяться до двох різних частин астероїду Itokawa.
[3] В якості простої приблизної аналогії для ефекту YORP: якщо направити досить потужний потік світла на лопаті пропелера, то він провинен би дуже-дуже повільно обертатись через подібний ефект.
[4] Лоурі і його колеги були першими, хто спостерігав ефект у дії на малому астероїді, котрий відомий як 2000 PH5 (тепер він відомий, як 54509 YORP см. eso0711). Інструменти ESO також зіграли вирішальну роль в цьому ранньому дослідженні.

Детальніше

Дане дослідження було представлене у статті “The Internal Structure of Asteroid (25143) Itokawa as Revealed by Detection of YORP Spin-up”, by Lowry et al., що вийшла в журналі Astronomy & Astrophysics.
Науково-дослідна група у складіf S.C Lowry (Centre for Astrophysics and Planetary Science, School of Physical Sciences (SEPnet), The University of Kent, UK), P.R. Weissman (Jet Propulsion Laboratory, California Institute of Technology, Pasadena, USA [JPL]), S.R. Duddy (Centre for Astrophysics and Planetary Science, School of Physical Sciences (SEPnet), The University of Kent, UK), B.Rozitis (Planetary and Space Sciences, Department of Physical Sciences, The Open University, Milton Keynes, UK), A. Fitzsimmons (Astrophysics Research Centre, University Belfast, Belfast, UK), S.F. Green (Planetary and Space Sciences, Department of Physical Sciences, The Open University, Milton Keynes, UK), M.D. Hicks (Jet Propulsion Laboratory, California Institute of Technology, Pasadena, USA), C. Snodgrass (Max Planck Institute for Solar System Research, Katlenburg-Lindau, Germany), S.D. Wolters (JPL), S.R. Chesley (JPL), J. Pittichová (JPL) and P. van Oers (Isaac Newton Group of Telescopes, Canary Islands, Spain).
Європейська Південна Обсерваторія - це передова міжурядова астрономічна організація в Європі та найбільш продуктивна астрономічна обсерваторія світу. Її підтримує 15 країн: Австрія, Бельгія, Бразилія, Чеська Республіка, Данія, Франція, Фінляндія, Німеччина, Італія, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія та Сполучене Королівство. ESO здійснює ініціативну програму, зосереджену на проектуванні, будівництві та експлуатації потужних наземних спостережних об'єктів, що дозволяє астрономам робити важливі наукові відкриття. ESO також відіграє провідну роль у сприянні та організації співробітництва в астрономічних дослідженнях. ESO працює на трьох унікальних, світового класу обсерваторіях в Чилі: Ла Сілла, Паранал і Чахнантор. На горі Паранал, в ESO працює Дуже Великий Телескоп - найбільш передова в світі астрономічна обсерваторія видимого діапазону та VISTA - найбільший оглядовий телескоп в світі. ESO є європейським партнером просунутого астрономічного радіотелескопу ALMA, найбільшого існуючого астрономічного проекту. В даний час, ESO планує 39 метровий Європейський Надзвичайно Великий Телескоп E-ELT (оптичний та ближній ІЧ діапазони), який стане "найбільшим у світі оком у небо".

Посилання

Контакти

Oleg Maliy
NGO Zaporozhye Astronomical Club Altair
Zaporozhye, Ukraine
Телефон: +380 67 1371070
Email: astroclubzp@gmail.com

Stephen C. Lowry
The University of Kent
Canterbury, United Kingdom
Телефон: +44 1227 823584
Email: s.c.lowry@kent.ac.uk

Richard Hook
ESO, Public Information Officer
Garching bei München, Germany
Телефон: +49 89 3200 6655
Стільниковий: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org

Katie Scoggins
Press Officer, Corporate Communications Office, University of Kent
Canterbury, United Kingdom
Телефон: +44 1227 823581
Email: K.Scoggins@kent.ac.uk

Переклад прес-релізу ESO eso1405.

Джерело: ESO Ukraine 

VST сфотографував "Gaia" на шляху до мільярду зірок

Ось нові зображення від Дуже Великого Оглядового Телескопа ESO (VST), котрі показують космічний апарат Gaia від ESA, який наразі на навколоземній орбіті на відстані 1.5 млн км від Землі.
Запущений вранці в четвер 19 грудня 2013, супутник розпочав збір даних для того, щоб побудувати 3D карту нашої галактики протягом наступних п'яти років. Складання мап неба було одним із завдань людства, починаючи із незапам'ятних часів, а "Gaia" піднесе людське розуміння нашої зоряної околиці на абсолютно новий рівень: він проведе дуже точні вимірювання положень та рухів близько одного мільярда зірок у нашій галактиці, щоб дослідити склад, формування та еволюцію Чумацького Шляху.
Дані нові спостереження є результатом тісної співпраці між ESA і ESO для відстеження космічних апаратів з землі. Наразі "Gaia" є найбільш точним астрометричним пристроєм із досі побудованих, але для того, щоб результати його роботи бути корисними, потрібно точно знати, де саме апарат знаходиться у Всесвіті. Єдиний спосіб дізнатись про швидкість та положення корабля із дуже високою точністю - це щоденно за ним слідкувати з землі за допомогою телескопів, у тому числі і за допомогою VST ESO в рамках програми спостережень за назвою GBOT (Ground-Based Optical Tracking).
VST є сучасним 2.6 м телескопом, котрий обладнано OmegaCAM - гігантською ПЗЗ-камерою на 268 Мпк, котра перекриває поле зору, що у чотири рази більше від повного Місяця. Ось ці нові зображення VST захопив 23 січня 2014 року через проміжок часу десь 6.5 хвилин. "Gaia" на них у вигляді малої плями, що рухається на тлі далеких зірок. Положення супутника всередині червоного кільця: його зоряна величина десь у мільйон разів слабша, ніж може побачити неозброєне око.
Попередні спостереження "Gaia" із VST мали місце в грудні 2013, тобто невдовзі після його запуску в космос — то був один із найближчих він нас об’єктів, котрий спостерігали через VST. Супутник виявився саме в тій точці простору, де власне він повинен був бути згідно обчислень, підкресливши успішну співпрацю між астрономією наземного та космічного базування!

Посилання

Припис:
ESO

Джерело: ESO Ukraine     

ESOcast 63: Гнучкі гіганти - Еволюція дзеркал телескопів

У нашому останньому епізоді ESOcast, ми заглибимося в історію телескопічних дзеркал та їх еволюцію в часі.
Величезні дзеркала телескопів дають можливість астрономам заглянути набагато глибше в нічне небо, ніж це дозволяє крихітний кришталик людського ока. У цьому епізоді йде мова про причини постійного зростання розмірів дзеркал телескопів, розповідається історія цих гнучких гігантів.
Проблеми будівництва великих, проте більш легких телескопічних дзеркал, проклали шлях для інноваційного мислення, котре призвело до таких проектів, як Телескоп Нової Технології (NTT) в ESO та майбутній Європейський Надзвичайно Великий Телескоп (E-ELT).
Щоб дізнатися, як і чому розвиваються такі конструкції дзеркал телескопів, дослідити минуле, сьогодення та майбутнє конструювання дзеркал, дивіться ESOcast 63: Гнучкі гіганти - Еволюція дзеркал телескопів.

Додаткова інформація

ESOcast - це серія відео-подкаст, присвячених донести вам останні новини та дослідження в ESO - Європейській Південній Обсерваторії.
Підпишіться на наш відео-подкаст, щоб йти в ногу з останніми новинами від ESO: ESOcast доступний через ITunes в HD та SD.  Він також є на YouTube, Vimeo та dotSUB та пропонується для скачування в кількох форматах, включаючи HD.

Посилання

  • Дивіться та завантажуйте ESOcast 63
  • Всі наші відео-подкасти тут
  • Підпишіться на серію для iTunes в HD або SD
  • Дивіться нас на YouTube, Vimeo або dotSUB
  • Відмітьте нас на Facebook або відстежуйте наш Twitter для подальших новин.

Контакти

Richard Hook
ESO, Public Information Officer
Garching bei München, Germany
Tel: +49 89 3200 6655
Cell: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org

Джерело: ESO Ukraine       

Австрійські надшвидкі алгоритми для адаптивної оптики E-ELT

У рамках австрійського внеску при вступі в ESO, група фахівців із інститутів в Лінці [1] розробила алгоритми для адаптивної оптики та методи програмного забезпечення, які набагато швидші, ніж ті, котрі використовують більш традиційні підходи. Ці методи використовуються для корекції зображень, що спотворені атмосферною турбулентністю: зокрема, вони призначені для використання у майбутньому 39 м Європейському Надзвичайно Великому Телескопі (E-ELT). Складним завданням було придумати новий інший підхід до цієї проблеми, котрий ефективніший за сучасні методи і в той же час, щоб він значно знижував обчислювальні навантаження на комп'ютер, який виконує розрахунки. Цей чотирирічний проект щойно завершився дуже успішною кінцевою перевіркою.
Нові алгоритми для адаптивної оптики дуже швидкі і забезпечують відмінну якість результатів. Все це призводить до величезної економії в обчислювальній потужності, необхідної для обслуговування адаптивної оптики на E-ELT. Та мабуть найбільш значним досягненням даного дослідження є зробити управління цими системами на комп'ютерах поміркованих розмірів і вартості, а у випадках більш складних видів адаптивної оптики - щоб принести таку складну систему в царство можливостей реалізації.

Примітки

Посилання

Контакти

Ronny Ramlau
Industrial Mathematics Institute
Johannes Kepler University
Linz, Austria
Email: ronny.ramlau@jku.at

Enrico Fedrigo
ESO Adaptive Optics System Department
Garching bei München, Germany
Tel: +49 89 3200 6324
Email: efedrigo@eso.org 

Richard Hook
ESO Public Information Officer
Garching bei München, Germany
Tel: +49 89 3200 6655
Cell: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org

Джерело: ESO Ukraine