Три планети у "поясі життя" сусідньої зорі

Новий погляд на Gliese 667C

Група дослідників поєднала нові спостереження зорі Gliese 667C із даними, раніше отриманими за допомогою приладу HARPS на 3.6 м телескопі ESO в Чилі, виявивши систему щонайменше на шість планет. Дивовижно, але три із цих планет є "надземлями", що перебувають у поясі, де можливе існування води у рідкому стані, а отже там є шанси знайти життя. Це перша виявлена ​​планетна система із заповненим "поясом життя".

Зоря Gliese 667C вивчена дуже добре. ЇЇ маса всього трохи більше третини сонячної. Зоря належить до потрійної системи Gliese 667 (інше позначення GJ 667), котра від нас на відстані 22 світлових роки у сузір'ї Скорпіона. Це досить близько в космічних околицях Сонця: набагато ближче, ніж планетні системи, досліджувані Космічним Телескопом "Кеплер" - мисливцем на екзопланети.
Попередні дослідження Gliese 667C виявили, що біля неї три планети (eso0939, eso1214), одна з яких знаходиться e "поясі життя". Наразі група астрономів під керівництвом Гіллема Англада-Ескуде з Геттінгенського університету в Німеччині та Мікко Туомі з Університету Херфордшіра (Великобританія), вирішила іще раз дослідити систему. До вже існуючої картини, вчені долучили нові спостереження із HARPS та від інших телескопів: Дуже Великого Телескопа (VLT) ESO, телескопів "Магеллан" (Чилі) та обсерваторії ім. В.М. Кека (Гаваї) [1]. Дослідники отримали докази того, що навколо даної зорі система із семи планет [2].
Планети обертаються навколо найслабшої із трьох зірок потрійної зоряної системи. Якби можна було на одній із цих нововиявлених планет поглянути на ті два інших "сонця", то вони виглядали б як пара доволі яскравих зірок, видимих вдень, а вночі вони б давали стільки ж світла, як ми отримуємо від повного Місяця. Нові планети повністю заповнили "пояс життя" зорі Gliese 667C, оскільки у ньому більш нема інших стійких орбіт, на котрих могли б існувати досі невідкриті планети.
"Із більш ранніх досліджень нам вже було відомо, що у цієї зорі є три планети, але нам захотілося перевірити, чи нема їх там більше", - говорить Туомі. "Долучивши деякі нові спостереження та переглянувши отримані раніше дані, ми змогли підтвердити існування тих трьох планет та впевнено виявити кілька нових! Знайти три планети малої маси у "поясі життя" - це надзвичайно!".
Три виявлені планети підтверджено, як ті, котрі вчені відносять до "надземель" - планет, масивніших від Землі, але легших від Урану або Нептуну. "Надземлі" знаходяться всередині "поясу життя" своєї зорі - дуже обмеженого кільця простору, у котрому вода може існувати в рідкому стані. Це перший випадок, коли три таких планети були помічені на орбітах такого поясу в одній системі [3].
"Кількість ймовірно придатних для життя планет у нашій галактиці значно більша, якщо ми можемо сподіватись знайти кілька таких навколо кожної зорі малої маси. Раніше ми дивитися на десять зірок у пошуках одної ймовірно населеної планети, але тепер для нас очевидно, що можемо звернути погляд навіть на одну зорі, щоб навколо неї знайти кілька таких планет", -додає співавтор Рорі Барнс (Університет Вашингтона, США).
Компактних систем навколо зірок сонячного типу було знайдено достатньо у Чумацькому Шляху. Оскільки планети навколо подібних зірок обертаються доволі близько, то їх поверхні дуже гарячі і навряд чи можуть бути придатними для життя. Та інша справа у випадках більш холодних та слабших зірок типу Gliese 667C. Навколо них "пояс життя" знаходиться повністю в межах орбіти Меркурія, тобто набагато ближче, ніж у випадку, як для нашого Сонця. Gliese 667C є першим прикладом зоряної системи із доволі низькою масою, у котрій ймовірно можуть існувати кам’янисті планети у "поясі життя".
Гаспаре Ло Курто, вчений із ESO, котрий відповідальний за HARPS, зауважує: "Цей вражаючий результат значною мірою завдячує технічним можливостям HARPS та пов'язаним програмним забезпеченням, а також підкреслює цінність архіву ESO. Надзвичайно добре, що кілька незалежних дослідницьких груп використовують надзвичайну точність цього унікального приладу".
Наостанок Англада-Ескуде укладає: "Дані нові результати свідчать, наскільки цінним може бути повторний аналіз даних та поєднання результатів, отриманих різними дослідницькими групами із використанням різних телескопів".

Примітки

[1] Група використовувала дані від спектрографа UVES на Дуже Великому Телескопі (VLT) ESO в Чилі (для точного визначення характеристик зорі), а також від спектрографа PFS (Carnegie Planet Finder Spectrograph) (PFS) на 6.5 м телескопі Magellan II в обсерваторії Лас Кампас (Чилі), від спектрографа HIRES на 10 м телескопі ім В.М. Кека (Мауна Кеа, Гаваї), а також багато різноманітних даних, досі одержаних за допомогою HARPS (High Accuracy Radial velocity Planet Searcher) на 3.6 м телескопі ESO в Чилі (останні зібрані в рамкам програми досліджень карликів типу М, котру очолювали X. Bonfils та M. Mayor у період 2003–2010. Опис програми тут).
[2] Група вивчала дані вимірів радіальної швидкості Gliese 667C - методу, котрий часто використовується для "полювання" на екзопланети. Вчені виконали надійний байєсівський статистичний аналіз, щоб відокремити сигнали від присутності планет навколо зорі. Перші п'ять сигналів були проявлені дуже переконливо, шостий виявився дещо слабшим, а сьомий іще більш слабшим. Дана система складається із трьох "надземель" у "поясі життя", двох більш гарячих планет, ближчих до зорі, а також двох більш холодних планет за межами поясу. Науковці вважають, що планети у "поясі життя" та більш близькі до зорі, завжди повернені до неї одними сторонами: тобто їх день дорівнює їх року, тому на одній стороні цих планет вічний день, а на іншій стороні завжди ніч.
[3] У нашій Сонячній системі орбіта Венери знаходиться поблизу внутрішньої частини "поясу життя", а Марс - поблизу його зовнішнього краю частини. Протяжність таких "поясів життя" залежить від багатьох чинників.

Детальніше

Дане дослідження описане у статті “A dynamically-packed planetary system around GJ 667C with three super-Earths in its habitable zone”, що вийшла у журналі Astronomy & Astrophysics.
Науково-дослідна група у складі G. Anglada-Escudé (University of Göttingen, Germany), M. Tuomi (University of Hertfordshire, UK), E. Gerlach (Technical University of Dresden, Germany), R. Barnes (University of Washington, USA), R. Heller (Leibniz Institute for Astrophysics, Potsdam, Germany), J. S. Jenkins (Universidad de Chile, Chile), S. Wende (University of Göttingen, Germany), S. S. Vogt (University of California, Santa Cruz, USA), R. P. Butler (Carnegie Institution of Washington, USA), A. Reiners (University of Göttingen, Germany), та H. R. A. Jones (University of Hertfordshire, UK).
Європейська Південна Обсерваторія - це передова міжурядова астрономічна організація в Європі та найбільш продуктивна астрономічна обсерваторія світу. Її підтримує 15 країн: Австрія, Бельгія, Бразилія, Чеська Республіка, Данія, Франція, Фінляндія, Німеччина, Італія, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія та Сполучене Королівство. ESO здійснює ініціативну програму, зосереджену на проектуванні, будівництві та експлуатації потужних наземних спостережних об'єктів, що дозволяє астрономам робити важливі наукові відкриття. ESO також відіграє провідну роль у сприянні та організації співробітництва в астрономічних дослідженнях. ESO працює на трьох унікальних, світового класу обсерваторіях в Чилі: Ла Сілла, Паранал і Чахнантор. На горі Паранал, в ESO працює Дуже Великий Телескоп - найбільш передова в світі астрономічна обсерваторія видимого діапазону та VISTA - найбільший оглядовий телескоп в світі. ESO є європейським партнером просунутого астрономічного радіотелескопу ALMA, найбільшого існуючого астрономічного проекту. В даний час, ESO планує 39 метровий Європейський Надзвичайно Великий Телескоп E-ELT (оптичний та ближній ІЧ діапазони), який стане "найбільшим у світі оком у небо".

Посилання

• Research paper
• Description of HARPS
• Photos of the La Silla Observatory
• eso1214 — press release describing earlier observations of Gliese 667C by the HARPS team
• eso0939 — press release describing original observations of this star using HARPS
• Keck Observatory
• Las Campanas — Magellan telescopes

Контакти

Oleg Maliy
NGO Zaporozhye Astronomical Club Altair
Zaporozhye, Ukraine
Телефон: +380 67 1371070
Email: eson-ukraine@eso.org

Guillem Anglada-Escudé
Institut fur Astrophysik, University of Göttingen
Göttingen, Germany
Телефон: +49 0551 39 9988
Email: guillem.anglada@gmail.com

Mikko Tuomi
Center for Astrophysics Reseach, Hertfordshire University
Hatfield, UK
Телефон: +44 01707 284095
Email: miptuom@utu.fi

Rory Barnes
Department of Astronomy, University of Washington
Seattle, USA
Телефон: +1 206 543 8979
Email: rory@astro.washington.edu

Richard Hook
ESO education and Public Outreach Department
Garching bei München, Germany
Телефон: +49 89 3200 6655
Стільниковий: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org

Переклад прес-релізу ESO eso1328.

Джерело: ESO Ukraine  

Пилова несподіванка навколо гігантської чорної діри

Дуже Великий Телескоп-Інтерферометр (VLTI) ESO зібрав наразі найдокладніші спостереження пилу навколо величезної чорної діри E центрі активної галактики. Замість того, щоб знайти весь захоплений пил розподіленим у вигляді "бублика" навколо чорної діри, як це очікувалося, астрономи виявили, що велика його частина також знаходиться над та під тором. Дані спостереження показують, що пил відштовхується від полярних околиць чорної діри, наче холодним зоряним вітром. Це дивовижне відкриття, котре кидає виклик сучасним теоріям та свідчить, як надмасивні чорні діри розвиваються і взаємодіють із навколишнім середовищем.

За останні двадцять років астрономи виявили, що майже всі галактики мають величезні чорні діри в своїх центрах. Деякі з цих чорних дір зростають, збираючи матерію із навколишнього простору, чим створюють найпотужніші у Всесвіті джерела енергії - активні ядра галактик (AGN). Центральні частини цих яскравих "важковаговиків" оточені "бубликами" космічного пилу [1], зібраного із навколишнього простору подібно до того, як вода утворює малий вихор навколо стічного отвору водозбірного басейну або ванни. Досі вважалося, що більшість сильного інфрачервоного випромінювання, що походить від AGN, утворювалось в таких "бубликах".
Але нові спостереження сусідньої активної галактики NGC 3783, котрі потребували потужності інтерферометру VLTI в обсерваторії ESO Паранал в Чилі [2], здивували дослідників. Хоча гарячий пил із температурами від 700 до 1000 градусів за Цельсієм зосереджений в торі, як то і очікувалося, астрономи також виявили величезну кількість холодного пилу у полярних частинах чорної діри [3].
Себастьян Хьоніг (University of California Santa Barbara, USA and Christian-Albrechts-Universität zu Kiel, Germany), провідний автор статті з викладом нових результатів, пояснює: "Нам вперше вдалось поєднати докладні інфрачервоні спостереження холодного, кімнатної температури, пилу навколо AGN із схожими докладними спостереженнями дуже гарячого пилу. Це також є найбільшим масивом опублікованих даних інфрачервоної інтерферометрії AGN".
Нововиявлений пил утворює холодний вітер, що дме від чорної діри. Він повинен відігравати важливу роль у складних відносинах між чорною дірою та її оточенням. Ненажерлива чорна діра живиться навколишньою матерією, але інтенсивне випромінювання, що від того виникає, схоже видуває матерію геть. Досі неясно, як ці два процеси співіснують та дозволяють надмасивним чорним дірам рости і розвиватись у межах галактик, але присутність пилового вітру додає нові деталі до картини того, що відбувається.
Для того щоб дослідити центральні частини NGC 3783, астрономам необхідно було використати потужності двох телескопів зі складу Дуже Великого Телескопа (VLT) ESO. Їх поєднання утворює інтерферометр, який може мати розподільну здатність, як у 130-метрового телескопа.
Інший дослідник групи, Герд Вайгельт (Max-Planck-Institut für Radioastronomie, Bonn, Germany), пояснює: "Поєднуючи чутливості великих дзеркал VLT в режимі інтерферометрії, ми в змозі зібрати достатньо світла для спостереження слабких об'єктів. Це дозволяє нам вивчити ділянки неба у перетині, як ото відстань від нашого Сонця до найближчої зорі, у галактиках, віддалених десятками мільйонів світлових років. Наразі ніякі інші оптичні або інфрачервоні системи у світі на це не здатні".
Дані нові спостереження можуть призвести до зміни парадигми в розумінні AGN. Вони є прямим доказом того, що пил витісняється інтенсивним випромінюванням. Моделі того, як пил розподіляється та як надмасивні чорні діри ростуть і розвиваються, тепер повинні враховувати цей недавно виявлений ефект.
Хьоніг укладає: "Зараз я дійсно із нетерпінням очікую MATISSE, котрий дозволить нам поєднати всі чотири телескопи VLT, щоб одночасно спостерігати у ближньому та середньому ІЧ-світлі. Він нам надасть набагато більш докладні дані". MATISSE є інструментом другого покоління для VLTI. В даний час перебуває на стадії будівництва.

Примітки

[1] Космічний пил складається із силікатних та графітових зернин - мінералів, котрих також удосталь на Землі. Сажа від свічки дуже схожа на космічний графітовий пил, хоча розмір її частинок в десять або більше разів перевищує типові розміри зернин останнього.
[2] VLTI формується поєднанням чотирьох головних 8.2 м телескопів групи VLT або чотирьох рухомих 1.8 м Допоміжних Телескопів VLT. Він використовує техніку, відому як інтерферометрія, котра в одному спостереженні застосовує складне апаратне поєднання світла від декількох телескопів. Хоча в результаті не виробляються реальні зображення, даний метод значно збільшує рівень деталізації, який може бути досягнутий під час спостережень, які надав би космічний телескоп із діаметром дзеркала більше 100 метрів.
[3] Мапа розподілу гарячого пилу була створена із використанням інструменту AMBER VLTI, котрий працює у ближньому інфрачервоному діапазоні. Описані тут нові спостереження використовували прилад MIDI, котрий приймає довжини хвиль від 8 до 13 мкм середнього ІЧ-діапазону.

Детальніше

Дане дослідження описане у статті “Dust in the Polar Region as a Major Contributor to the Infrared Emission of Active Galactic Nuclei”, by S. Hönig et al., котра вийшла в Astrophysical Journal за 20 червня 2013.
Науково-дослідна група у складі S. F. Hönig (University of California in Santa Barbara, USA [UCSB]; Christian-Albrechts-Universität zu Kiel, Germany), M. Kishimoto (Max-Planck-Institut für Radioastronomie, Bonn, Germany [MPIfR]), K. R. W. Tristram (MPIfR), M. A. Prieto (Instituto de Astrofísica de Canarias, Tenerife, Spain), P. Gandhi (Institute of Space and Astronautical Science, Kanawaga, Japan; University of Durham, United Kingdom), D. Asmus (MPIfR), R. Antonucci (UCSB), L. Burtscher (Max-Planck-Institut für extraterrestrische Physik, Garching, Germany), W. J. Duschl (Institut für Theoretische Physik und Astrophysik, Christian-Albrechts-Universität zu Kiel, Germany) та G. Weigelt (MPIfR).
Європейська Південна Обсерваторія - це передова міжурядова астрономічна організація в Європі та найбільш продуктивна астрономічна обсерваторія світу. Її підтримує 15 країн: Австрія, Бельгія, Бразилія, Чеська Республіка, Данія, Франція, Фінляндія, Німеччина, Італія, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія та Сполучене Королівство. ESO здійснює ініціативну програму, зосереджену на проектуванні, будівництві та експлуатації потужних наземних спостережних об'єктів, що дозволяє астрономам робити важливі наукові відкриття. ESO також відіграє провідну роль у сприянні та організації співробітництва в астрономічних дослідженнях. ESO працює на трьох унікальних, світового класу обсерваторіях в Чилі: Ла Сілла, Паранал і Чахнантор. На горі Паранал, в ESO працює Дуже Великий Телескоп - найбільш передова в світі астрономічна обсерваторія видимого діапазону та VISTA - найбільший оглядовий телескоп в світі. ESO є європейським партнером просунутого астрономічного радіотелескопу ALMA, найбільшого існуючого астрономічного проекту. В даний час, ESO планує 39 метровий Європейський Надзвичайно Великий Телескоп E-ELT (оптичний та ближній ІЧ діапазони), який стане "найбільшим у світі оком у небо".

Посилання

• Research paper
• Photos of the VLT
• Information on the Very Large Telescope Interferometer (VLTI)

Контакти

Oleg Maliy
NGO Zaporozhye Astronomical Club Altair
Zaporozhye, Ukraine
Телефон: +380 67 1371070
Email: eson-ukraine@eso.org

Sebastian Hönig
University of California Santa Barbara
USA
Телефон: +49 431 880 4108
Стільниковий: +49 176 9995 0941
Email: shoenig@physics.ucsb.edu

Poshak Gandhi
University of Durham
United Kingdom
Email: poshak.gandhi@durham.ac.uk

Gerd Weigelt
Max-Planck-Institut für Radioastronomie
Bonn, Germany
Email: weigelt@mpifr.de

Wolfgang Duschl
Christian-Albrechts-Universität zu Kiel
Kiel, Germany
Email: wjd@astrophysik.uni-kiel.de

Richard Hook
ESO
Garching bei München, Germany
Телефон: +49 89 3200 6655
Стільниковий: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org

Переклад прес-релізу ESO eso1327.

Джерело: ESO Ukraine 

Відкрито новий тип змінних зірок

Хвилинні коливання яскравості вказують на абсолютно новий клас зірок

Астрономи, використавши швейцарський 1.2 м телескоп ім. Ейлера в обсерваторії ESO Ла Сілла в Чилі, знайшли новий тип змінних зірок. Відкриття грунтується на виявленні дуже крихітних змін яскравості зірок у скупченні. Раніше відкриті невідомі властивості цих зірок не піддаються сучасним теоріям, тому піднімають питання про природу їх змінності.

Швейцарці по праву славляться своєю майстерністю при створенні надзвичайно точних технологій. Наразі швейцарська науково-дослідна група із Женевської обсерваторії досягла великої точності, використовуючи порівняно невеликий 1.2 м телескоп для спостережень у рамках тривалої багаторічної програми. Вчені відкрили новий клас змінних зірок, вимірюючи хвилинні зміни їх яскравостей.
Нові результати грунтуються на регулярних вимірах яскравостей більше трьох тисяч зірок у розсіяному зоряному скупченні NGC 3766 [1], що тривали протягом семи років. Дослідження свідчать, що 36 зірок скупчення показали несподівані закономірності: у них були крихітні регулярні зміни їх блисків на рівні 0.1% від їх нормальних яскравостей. Ці зміни мали періоди в межах від двох до 20 годин. Зорі дещо гарячіші та яскравіші від Сонця, але в іншому мабуть звичайні. Новий клас змінних зірок досі не одержав назву.
Рівень точності вимірювань у два рази кращий, ніж на зіставних дослідженнях за допомогою інших телескопів. Його достатньо, щоб вперше показати ці крихітні зміни.
"Ми досягли такого рівня чутливості завдяки високій якості спостережень у поєднанні з дуже ретельним аналізом даних",- говорить Намі Мовлаві, очільник дослідницької групи: "... але також й тому, що ми провели велику програму спостережень, яка тривала сім років. Отримати так багато часу для спостережень на великому телескопі - це мало ймовірно".
Багато зірок відомі як змінні або пульсуючі, оскільки їх видимі яскравості змінюються із плином часу. Як саме вона змінюється - це залежить складним чином від внутрішніх процесів в зорях. Такі явища дозволили розробити цілу галузь астрофізики, котра називається астросейсмологія: астрономи можуть "слухати" ці зоряні коливання з метою, щоб досліджувати фізичні властивості зірок та дізнатися більше про процеси в їх надрах.
"Саме існування цього нового класу змінних зірок є викликом для астрофізиків",- каже Софі Сесен, інша учасниця дослідної групи. "Поточні теоретичні моделі передбачають, що їх яскравість взагалі не повинна періодично змінюватись, тому наші нинішні зусилля зосереджені на отриманні більш докладної інформації про поведінку цього дивного нового типу зірок".
Хоча причина мінливості залишається невідомою, та є цікава вказівка: схоже на те, що деякі із цих зірок дуже верткі. Вони обертаються зі швидкостями, більшими за половину їх критичного значення, після якого зорі стають нестабільними та викидають свою речовину у космос.
"У цих умовах, швидке обертання буде мати важливий вплив на їх внутрішні властивості, але ми ще не вміємо адекватно моделювати їх блиск",- пояснює Мовлаві. "Ми сподіваємося, що наше відкриття спонукає фахівців для вирішення питання в надії зрозуміти походження цих загадкових мінливостей".

Примітки

[1] Це зоряне скупчення є одним із кількох, котрі у складі даної дослідницької програми. NGC 3766 знаходиться на відстані близько 7000 світлових років від Землі у південному сузір'ї Центавра. Його вік оцінено у близько 20 мільйонів років.

Детальніше

Дане дослідження описане у статті “Stellar variability in open clusters I. A new class of variable stars in NGC 3766”, by N. Mowlavi et al.,  опублікованій в журналі Astronomy & Astrophysics за 12 червня 2013.
Науково-дослідна група у складі N. Mowlavi, F. Barblan, S. Saesen та L. Eyer - всі із Женевської обсерваторії (Швейцарія).
Європейська Південна Обсерваторія - це передова міжурядова астрономічна організація в Європі та найбільш продуктивна астрономічна обсерваторія світу. Її підтримує 15 країн: Австрія, Бельгія, Бразилія, Чеська Республіка, Данія, Франція, Фінляндія, Німеччина, Італія, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія та Сполучене Королівство. ESO здійснює ініціативну програму, зосереджену на проектуванні, будівництві та експлуатації потужних наземних спостережних об'єктів, що дозволяє астрономам робити важливі наукові відкриття. ESO також відіграє провідну роль у сприянні та організації співробітництва в астрономічних дослідженнях. ESO працює на трьох унікальних, світового класу обсерваторіях в Чилі: Ла Сілла, Паранал і Чахнантор. На горі Паранал, в ESO працює Дуже Великий Телескоп - найбільш передова в світі астрономічна обсерваторія видимого діапазону та VISTA - найбільший оглядовий телескоп в світі. ESO є європейським партнером просунутого астрономічного радіотелескопу ALMA, найбільшого існуючого астрономічного проекту. В даний час, ESO планує 39 метровий Європейський Надзвичайно Великий Телескоп E-ELT (оптичний та ближній ІЧ діапазони), який стане "найбільшим у світі оком у небо".

Посилання

• Research paper 
• More information about the Swiss 1.2-metre Leonhard Euler Telescope

Контакти

Oleg Maliy
NGO Zaporozhye Astronomical Club Altair
Zaporozhye, Ukraine
Телефон: +380 67 1371070
Email: eson-ukraine@eso.org

Nami Mowlavi
Geneva Observatory, University of Geneva/ISDC
Switzerland
Телефон: +41 22 37 92 194
Email: Nami.Mowlavi@unige.ch

Sophie Saesen
Geneva Observatory, University of Geneva
Switzerland
Телефон: +41 22 379 24 46
Email: Sophie.Saesen@unige.ch

Richard Hook
ESO Public Information Officer
Garching bei München, Germany
Телефон: +49 89 3200 6655
Стільниковий: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org

Переклад прес-релізу ESO eso1326.

Джерело: ESO Ukraine 

Вийшов ESO Annual Report 2012

Вийшов у світ ESO Annual Report 2012. У ньому йде мова про діяльність Європейської Південної Обсерваторії за минулий рік, а також:

• основні дослідження, проведені за допомогою інфраструктури ESO, найостанніші результати із різних галузей астрономії, починаючи від спостережень об’єктів Сонячної системи до вивчення раннього Всесвіту.
• звіт про використання телескопів ESO.
• стан астрономічних приладів обсерваторій Ла Сілла та Паранал, докладне описання нових приладів та модернізації.

Посилання

• Завантажити ESO Annual Report 2012 тут

Джерело: ESO Ukraine

TAROT відкрив яскраву наднову в NGC 1365

Даний відеоряд показує різке зростання яскравості та більш повільне згасання вибуху наднової в галактиці NGC 1365. Наднова SN 2012fr була відкрита французьким астрономом Аленом Клотцем 27 жовтня 2012. Зображення, використані для даного відео, були отримані на малому телескопі TAROT в обсерваторії ESO Ла Сілла в Чилі.

Припис:
ESO/IRAP-CNRS-UPS/A.Klotz

Джерело: ESO Ukraine

Злет та падінння наднової

Незвичайний новий відеоряд показує різке зростання яскравості та більш повільне згасання вибуху наднової в галактиці NGC 1365. Наднова SN 2012fr була відкрита французьким астрономом Аленом Клотцем 27 жовтня 2012. Зображення, використані для цього унікального відео, були отримані на малому телескопі-роботі TAROT в обсерваторії ESO Ла Сілла в Чилі.
Наднові є результати вибухів та катастрофічних смертей деяких типів зірок. Вони настільки яскраві, що здатні затьмарити всю материнську галактику протягом багатьох тижнів, перш ніж поступово зникнуть із виду.
Наднова 2012fr [1] була відкрита Аленом Клотцем у другій половині дня 27 жовтня 2012 року. Він був зайнятий вимірювання яскравості слабкої змінної зорі на зображенні від TAROT (Télescope à Action Rapide pour les Objets Transitoires) - роботизованого телескопа в обсерваторії ESO Ла Сілла, коли помітив новий об'єкт, котрого не було на зображенні, отриманому на три днями раніше. Після перевірки за допомогою телескопів та астрономів по всьому світу, яскравий об'єкт було підтверджено, як наднову типу Ia.
Деякі зорі співіснують із іншими, обертаючись навколо спільного центру мас. У декотрих випадках, одна із них може бути дуже старим білим карликом, що краде матерію зі свого компаньйона. У якийсь момент білий карлик "висмоктує" зі свого компаньйона так багато речовини, що той стає нестабільним та вибухає, як наднова типу Ia.
Даний тип наднових є дуже важливим, оскільки вони є найбільш надійним способом вимірювання відстаней до дуже далеких галактик у ранньому Всесвіті. За межами місцевої групи галактик, астрономи повинні були знайти дуже яскраві об'єкти із наперед відомими властивостями, котрі могли б виступати в якості покажчиків, щоб допомогти картографувати історію розширення Всесвіту. Наднові типу Ia є ідеальними для даної ролі, оскільки максимуми їх яскравостей та хід згасання майже схожі для кожного із вибухів. Вимірювання відстаней до наднових типу Ia привело до відкриття прискореного розширення Всесвіту - наукової роботи, удостоєної Нобелівської премії з фізики у 2011 році.
Космічна домівка цієї наднової NGC ​​1365 (див. також potw1037a) - елегантна спіральна галактика із перетинкою. Вона розташована за 60 мільйонів світлових років від Землі в сузір'ї Піч. Маючи переріз близько 200 000 світлових років, вона виділяється серед інших галактик в їх місцевому скупченні. Через галактику проходить гігантська перетинка, що також захоплює ядро. Нашу наднову можна легко знайти трохи вище ядра, біля середини зображення.
У 2012 році астрономи виявили більше 200 наднових, із яких SN 2012fr є однією із найяскравіших. Її вперше був помічено 7 жовтня 2012 року, коли та була дуже слабкою, а вже потім досягла свого піку яскравості 11 листопада 2012 [2]. Саме тоді, як слабку зорю, її легко можна було побачити через середній аматорський телескоп. Відео було складено із серії знімків галактики, зроблених протягом трьох місяців: від часу відкриття у жовтні минулого року - і до середини січня 2013.
TAROT є 25 см оптичним роботизованим телескопом, здатним дуже швидко наводитись на потрібний об’єкт, щоб почати його спостереження протягом секунди. Його встановлено в обсерваторії Ла Сілла у 2006 році для виявлення космічних гамма-сплесків. Зображення, на котрих видно 2012fr, були зняті із використанням синього, зеленого та червоного фільтрів.

Примітки

[1] Наднові позначаються роком їх відкриття та за допомогою літер алфавіту. Літери “fr” не означають, що наднова була виявлена саме ​​французькими астрономами - то є чистою випадковістю.
[2] На той час її яскравість була 11.9m. Це приблизно в 200 разів слабше, щоб можна було побачити неозброєним оком у гарну зоряну ніч. Але якщо цю наднову у момент максимуму її яскравості розташувати від нас на відстані, як до Сонця, то вона б сяяла яскравіше за нього приблизно у 3 мільярди разів!

Посилання

• Video: TAROT відкрив яскраву наднову в NGC 1365
• Video: TAROT discovers a bright supernova in NGC 1365 (excerpt)

Контакти

Alain Klotz
Institut de Recherche en Astrophysique et Planetologie
Toulouse, France
Tel: +33 05 61 55 66 66
Email: alain.klotz@irap.omp.eu

Richard Hook
ESO, La Silla, Paranal, E-ELT & Survey Telescopes Press Officer
Garching bei München, Germany
Tel: +49 89 3200 6655
Cell: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org

Припис:
ESO/IRAP-CNRS-UPS/A.Klotz

Джерело: ESO Ukraine    

ALMA виявив "фабрику комет"

Нові спостереження "пиловловлювача" навколо молодої зорі відкрили давні таємниці формування планет

 Астрономи, використавши новий Великий Міліметрово-субміліметровий Масив Атакама (ALMA), отримали зображення регіону навколо молодої зорі, де частки пилу можуть зростати, злипаючись разом. Це вперше, коли подібна пилова пастка так чітко спостерігалась та була змодельована. Спостереження вирішує давню таємницю того, як частинки пилу в дисках виростають до великих розмірів, що, в кінцевому підсумку, дає їм можливості формувати комети, планети та інші кам'яні тіла. Результати дослідження опубліковані в журналі Science за 7 червня 2013.

Наразі астрономам відомо про те, що навколо інших зірок велике число планет. Проте, не до кінця зрозуміло, як вони формуються: багато аспектів утворення комет, планет та інших кам’янистих тіл досі залишаються таємничими. Однак, нові спостереження із використанням можливостей ALMA, вже відповіли на одне із найбільших питань: як найдрібніші частинки пилу в диску навколо молодої зорі постійно зростають, в кінцевому рахунку стаючи щебенем та навіть валунами із розмірами понад один метр?
Комп'ютерні моделі показують, що пилові частинки зростають, коли стикаються та злипаються. Однак, коли ці більші зерна повторно зіштовхуються на високій швидкості, то часто розбиваються на шматочки, наче нічого і не було. Навіть, якщо цього і не відбудеться, моделі показують, що більші зерна будуть швидко переміщуватись у напрямі до зорі, внаслідок тертя із пилом та газом, що закінчиться падінням на неї: тобто нема жодних шансів для їх подальшого зростання.
Так чи інакше пил потребує якись притулок, де його частинки можуть продовжувати рости, поки не стануть досить великі, щоб вижити самостійно [1]. Такі "пиловловлювачі" вже були запропоновані, але досі не було ніяких спостережень в якості доказів їхнього існування.
За допомогою ALMA, Нінке ван дер Марель, аспірантка із Лейденської Обсерваторії в Нідерландах та провідний автор статті, разом зі своїми колегами вивчала диск у зоряній системі, званій Oph-IRS 48 [2]. Вони виявили, що зоря оточена кільцем газу з центральним отвором, котрий ймовірно створений невидимою планетою або зорею-компаньйоном. Раніші спостереження за допомогою Дуже Великого Телескопа (VLT) ESO вже показали, що дрібні частинки пилу також сформували подібну кільцеву структуру. Але нове зображення від ALMA, яке виявило великі міліметрові частинки пилу, дуже інакше!
"Що найперше стало для нас повною несподіванкою - то це форма пилу на зображенні",- говорить Ван дер Марель. "Замість того, щоб побачити очікуване кільце, ми виявили дуже виразну форму, як горіх кеш'ю! Ми мали переконатися в тому, що дане зображення реальне, та сильний сигнал і чіткість спостережень від ALMA не залишають сумнівів про структуру. Тоді і впевнились у тому, що знайшли".
Те, що було виявлено - це зона, у котрій великі частки пилу опинилися у пастці, де змогли вирости набагато більшими шляхом зіткнення та злипання. Саме щось подібне теоретики і шукали.
Ван дер Марель пояснює: "Цілком можливо, що ми бачимо одну із "фабрик комет", у котрій є необхідні умови для зростання частинок від міліметра і до розмірів комети. Ймовірно, що пил не утворює повнорозмірні планети на такій відстані від зорі. Але у найближчому майбутньому ALMA матиме можливість спостерігати "пиловловлювачі" ближче до їх материнських зірок, де діють ті ж самі механізми. Такі пастки пилу дійсно можуть бути колисками для новонароджених планет".
"Пиловловлювач" виникає, коли великі частки пилу рухаються у напрямку зон підвищеного тиску. Комп'ютерне моделювання показало, що такі зони можуть походити від потоків газу на межі "отвору", подібного до наявного у цьому диску.
"Поєднання робіт із моделювання та високоякісних спостережень від ALMA робить цей проект унікальним",- говорить Корнеліс Дюллемонд із Інституту Теоретичної Астрофізики в Гейдельберзі (Німеччина) - експерт на царині моделювання еволюції пилу та газових дисків, а також учасник дослідної групи. "Приблизно тоді, коли ці спостереження були отримані, ми працювали над моделями прогнозування саме таких типів структур: дуже щасливий збіг".
Спостереження проводилися у період будівництва масиву ALMA. Дослідники використовували приймачі ALMA Band 9 [3] - пристрої європейського виробництва, які наразі дозволяють ALMA створювати досить чіткі зображення.
"Ці спостереження показують, що ALMA здатна забезпечити революційну науку навіть із використанням менше половини повного масиву", - говорить Евін ван Дішок із Лейденської обсерваторії, яка була однією з головних провідників проекту ALMA на протязі більше 20 років. "Неймовірний стрибок чутливості та різкості зображень від приймачів Band 9 дає нам можливість вивчити основні аспекти формування планет способами, котрі раніше просто не були можливими".

Примітки

[1] Причиною виникнення "пиловловлювача" у даному випадку є вихор у газовому диску, котрий має типову тривалість життя сотні тисяч років. Навіть коли та пастка перестане діяти, накопиченому у ній пилу потрібно мільйони років, щоб розсіятись: тобто у пилинок буде достатньо часу для подальшого зростання.
[2] Дана назва являє собою поєднання імені сузір’я, у котрому та область зореутворення, та типу джерела: Oph є скороченням від Ophiuchus (Змієносець), а IRS - це ІЧ-джерело. Відстань від Землі до Oph-IRS 48 приблизно 480 світлових років.
[3] ALMA може спостерігати на різних діапазонах частот. Band 9 - дев’ятий діапазон, котрий припадає на довжини хвиль 0.4–0.5 мм, наразі дає найчіткіші зображення.

Детальніше

Великий Міліметрово-субміліметровий Масив Атакама (ALMA) є міжнародним астрономічним об’єктом. Він являється партнерством Європи, Північної Америки та Східної Азії у співпраці з Республікою Чилі. ALMA в Європі фінансується ESO, в Північній Америці - Національним Науковим Фондом США (NSF) у співпраці з Національною Радою Досліджень Канади (NRC) і Національною Науковою Радою Тайваню (NSC), в Східній Азії - Національними Інститутами Природничих Наук (NINS) Японії в співпраці з Академією Сініца (AS) на Тайвані. Будівництво та управління ALMA від імені Європи проводить ESO, від імені Північної Америки - Національна Радіоастрономічна Обсерваторія (NRAO), яка управляється корпоративною Асоціацією Університетів (AUI), від імені Східної Азії - Національна Астрономічна Обсерваторія Японії (NAOJ). Спільна Обсерваторія ALMA (JAO) забезпечує єдине керівництво та управління будівництвом, введення в експлуатацію та експлуатацію ALMA.
Дане дослідження було представлене у статті “A major asymmetric dust trap in a transition disk“, by van der Marel et al, котра вийшла в жупналі Science за 7 червня 2013.
Науково-дослідна група у складі Nienke van der Marel (Leiden Observatory, Leiden, the Netherlands), Ewine F. van Dishoeck (Leiden Observatory; Max-Planck-Institut für Extraterrestrische Physik Garching, Germany [MPE]), Simon Bruderer (MPE), Til Birnstiel (Harvard-Smithsonian Center for Astrophysics, Cambridge, USA [CfA]), Paola Pinilla (Heidelberg University, Heidelberg, Germany), Cornelis P. Dullemond (Heidelberg University), Tim A. van Kempen (Leiden Observatory; Joint ALMA Offices, Santiago, Chile), Markus Schmalzl (Leiden Observatory), Joanna M. Brown (CfA), Gregory J. Herczeg (Kavli Institute for Astronomy and Astrophysics, Peking University, Beijing, China), Geoffrey S. Mathews (Leiden Observatory) and Vincent Geers (Dublin Institute for Advanced Studies, Dublin, Ireland).
Європейська Південна Обсерваторія - це передова міжурядова астрономічна організація в Європі та найбільш продуктивна астрономічна обсерваторія світу. Її підтримує 15 країн: Австрія, Бельгія, Бразилія, Чеська Республіка, Данія, Франція, Фінляндія, Німеччина, Італія, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія та Сполучене Королівство. ESO здійснює ініціативну програму, зосереджену на проектуванні, будівництві та експлуатації потужних наземних спостережних об'єктів, що дозволяє астрономам робити важливі наукові відкриття. ESO також відіграє провідну роль у сприянні та організації співробітництва в астрономічних дослідженнях. ESO працює на трьох унікальних, світового класу обсерваторіях в Чилі: Ла Сілла, Паранал і Чахнантор. На горі Паранал, в ESO працює Дуже Великий Телескоп - найбільш передова в світі астрономічна обсерваторія видимого діапазону та VISTA - найбільший оглядовий телескоп в світі. ESO є європейським партнером просунутого астрономічного радіотелескопу ALMA, найбільшого існуючого астрономічного проекту. В даний час, ESO планує 39 метровий Європейський Надзвичайно Великий Телескоп E-ELT (оптичний та ближній ІЧ діапазони), який стане "найбільшим у світі оком у небо".

Посилання

• Photos of ALMA
• Images taken with ALMA 
• ALMA press releases

Контакти

Oleg Maliy
NGO Zaporozhye Astronomical Club Altair
Zaporozhye, Ukraine
Телефон: +380 67 1371070
Email: eson-ukraine@eso.org

Nienke van der Marel
Leiden Observatory
Leiden, The Netherlands
Телефон: +31 71 527 8472
Стільниковий: +31 62 268 4136
Email: nmarel@strw.leidenuniv.nl

Ewine van Dishoeck
Leiden Observatory
Leiden, The Netherlands
Телефон: +31 71 527 5814
Email: ewine@strw.leidenuniv.nl

Richard Hook
ESO, Public Information Officer
Garching bei München, Germany
Телефон: +49 89 3200 6655
Стільниковий: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org

Переклад прес-релізу ESO eso1325.

Джерело: ESO Ukraine   

 

Три планети танцюють над Ла Сілла

Це справжнє свято для фотографів та астрономів: на нашому небі можна побачити явище, відоме як сизигія - це коли три небесні тіла (або більше) видно поряд. Якщо вони мають схожі екліптичні довготи, то таке явище має назву потрійного сполучення. І хоча це лише проекція планет на небесну сферу, але від того бачене не стає менш цікавим. У даному випадку, перед нашим поглядом постають три планети, а єдине, що нам потрібно для того, щоб насолодитися небесною виставою - це чисте небо на заході.
На щастя, все це було у фотоамбасадора ESO Юрія Белецького, який мав можливість бачити цю чудову картину в обсерваторії ESO Ла Сілла на півночі Чилі в неділю 26 травня. Над круглими куполами телескопів видно три небесних тіла нашої Сонячної системи: Юпітер (угорі), Венеру (внизу зліва) та Меркурій (внизу праворуч), котрі зійшлись у космічному танці після заходу.
Подібне небесне явище буває тільки раз на кілька років. Останнє відбулося у травні 2011 року, а на наступне треба почекати до жовтня 2015 року. Небесний трикутник найкраще було видно в останні тижні травня, але ви все одно маєте можливість мигцем побачити, як ці три планети постійно змінюють взаємне розташування під час своєї подорожі по небу.

Посилання

• зображення
  • Three planets dance over La Silla (annotated)
  • Three people, three telescopes and three planets

Припис:
ESO/Y. Beletsky

Джерело: ESO Ukraine  

Це найлегша екзопланета, наразі сфотографована?

Група астрономів, використавши Дуже Великий Телескоп (VLT) ESO, одержала зображення слабкого об'єкта, що рухається поблизу яскравої зорі. Його масу оцінено у 5-6 мас Юпітера, тобто об’єкт є найлегшою планетою, котру наразі безпосередньо спостерігали за межами Сонячної системи. Дане відкриття є важливим внеском у наше розуміння формування та еволюції планетних систем.

Хоча близько тисячі екзопланет були виявлені побічно, головним чином через вимірювання радіальних швидкостей або методом транзитів [1], а багато інших кандидатів на екзопланети чекають на підтвердження, тільки дюжина екзопланет спостерігалась безпосередньо. Дев'ять років по тому, як Дуже Великий Телескоп (VLT) ESO захопив перше зображення екзопланети, котра є супутником коричневого карлика 2M1207 (eso0428), та ж сама науково-дослідна група впіймала на камеру ймовірно наразі найлегший із цих об'єктів [2] [3] .
"Пряма зйомка планет є надзвичайно складним технічним прийомом, що вимагає найсучасніших інструментів, як на землі, так і в космосі",- говорить Жюльєн Рамо (Інститут Планетології та Астрофізики Гренобля, Франція), перший автор статті, що оголосила про відкриття. "Наразі тільки кілька планет спостерігались безпосередньо, що робить кожне таке відкриття важливою віхою на шляху до розуміння планет-гігантів і того, як вони формуються".
У нових спостереженнях ймовірна планета виглядає слабкою, але чіткою точкою близько до зорі HD 95086. Пізніші спостереження також показали, що вона повільно рухається відносно зорі на тлі неба. Це свідчить про те, що об'єкт, котрий одержав позначку HD 95086 b, таки обертається навколо зорі. Його яскравість також вказує, що він має масу десь лише в 5-6 разів більшу, ніж Юпітер.
Вчені використовували NACO - прилад із адаптивною оптикою, встановлений ​​на одному із 8.2 м телескопів групи VLT. Цей інструмент дозволяє астрономам видалити більшу частину негативного впливу атмосфери, об отримувати дуже чіткі зображення. Спостереження проводилися в інфрачервоному світлі за методом "диференційного зображення", що покращує контраст між планетою та сліпучою материнською зорею.
Недавно відкрита планета обертається навколо молодої зорі HD 95086 на відстані близько у 56 разів більше, ніж Земля від Сонця, або ж у два рази далі, ніж Нептун від Сонця. Сама зоря трохи масивніша за Сонце та оточена диском матерії. Ці властивості дозволили астрономам віднести HD 95086 до ідеальних кандидатів на гавань для молодих масивних планет. Вся система перебуває від нас на відстані близько 300 світлових років.
Молодий вік зорі, котрий у межах від 10 до 17 млн. років, спонукає астрономів до припущення, що дана нова планета ймовірно утворилась всередині газо-пилового диску, який оточує зорю. "Її поточне місцезнаходження піднімає питання про процеси її формування. Планета або зростала через поєднання кам’яних порід, що складають тверде ядро, а потім повільно скупчила газ із навколишнього середовища для формування щільної атмосфери, або ж почала формуватись із газового згущення, котре виникло в результаті гравітаційної нестійкості в диску",- пояснює Анн-Марі Лагранж, учасниця дослідної групи. "Взаємодія між планетою та власне диском або з іншими планетами, також могла перемістити її із місця утворення".
Інший член групи, Гаель Шуве, робить висновок: "Блиск зорі дає розрахункову температуру поверхні HD 95086 b близько 700 градусів за Цельсієм. Це досить низька температура і цілком достатня, щоб в атмосфері планети могли існувати водяна пара і ймовірно метан. Це чудовий об'єкт для вивчення із майбутнім інструментом SPHERE на VLT. Ймовірно, що новий інструмент також може виявити внутрішні планети у системі, якщо вони там існують". [4]

Примітки

[1] Астрономи вже підтвердили існування близько тисячі планет, що обертаються навколо інших зірок. Майже всі вони були знайдені із використанням непрямих методів, котрі виявляють вплив планет на їх материнські зорі: мізерне падіння яскравості зорі, коли планета проходить перед її диском (метод транзитів), або ж малі коливання зорі, викликані гравітаційним впливом планети під час руху по орбіті (метод радіальних швидкостей). Досі тільки дюжина екзопланет спостерігалась безпосередньо.
[2] Планета Fomalhaut b може мати меншу масу, але схоже на те, що на її яскравість впливає світло, відбите від навколишнього пилу, в результаті чого її маса визначена вельми приблизно.
[3] Дана група також спостерігала екзопланету навколо зорі Бета Живописця (eso1024), а також кілька інших.
[4] SPHERE є другим поколінням приладів із адаптивною оптикою, котрий буде встановлено на VLT в кінці 2013 року.

Детальніше

Дане дослідження було представлене у статті “Discovery of a probable 4-5 Jupiter-mass exoplanet to HD95086 by direct-imaging”, котра вийшла у журналі Astrophysical Journal Letters.
Науково-дослідна група у складі J. Rameau (Institut de Planetologie et d'Astrophysique de Grenoble France [IPAG]), G. Chauvin (IPAG), A.-M. Lagrange (IPAG), A. Boccaletti (Observatoire de Paris, France; University Pierre et Marie Curie Paris 6 and University Denis Diderot Paris 7, Meudon, France), S. P. Quanz (Institute for Astronomy, ETH Zurich, Switzerland), M. Bonnefoy (Max Planck Instiute für Astronomy, Heidelberg, Germany [MPIA]), J. H. Girard (ESO, Santiago, Chile), P. Delorme (IPAG), S. Desidera (INAF–Osservatorio Astronomico di Padova, Italy), H. Klahr (MPIA), C. Mordasini (MPIA), C. Dumas (ESO, Santiago, Chile), M. Bonavita (INAF–Osservatorio Astronomico di Padova, Italy), Tiffany Meshkat (Leiden Observatory, the Netherlands), Vanessa Bailey (Univ. of Arizona, USA), and Matthew Kenworthy (Leiden Observatory, The Netherlands).
Європейська Південна Обсерваторія - це передова міжурядова астрономічна організація в Європі та найбільш продуктивна астрономічна обсерваторія світу. Її підтримує 15 країн: Австрія, Бельгія, Бразилія, Чеська Республіка, Данія, Франція, Фінляндія, Німеччина, Італія, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія та Сполучене Королівство. ESO здійснює ініціативну програму, зосереджену на проектуванні, будівництві та експлуатації потужних наземних спостережних об'єктів, що дозволяє астрономам робити важливі наукові відкриття. ESO також відіграє провідну роль у сприянні та організації співробітництва в астрономічних дослідженнях. ESO працює на трьох унікальних, світового класу обсерваторіях в Чилі: Ла Сілла, Паранал і Чахнантор. На горі Паранал, в ESO працює Дуже Великий Телескоп - найбільш передова в світі астрономічна обсерваторія видимого діапазону та VISTA - найбільший оглядовий телескоп в світі. ESO є європейським партнером просунутого астрономічного радіотелескопу ALMA, найбільшого існуючого астрономічного проекту. В даний час, ESO планує 39 метровий Європейський Надзвичайно Великий Телескоп E-ELT (оптичний та ближній ІЧ діапазони), який стане "найбільшим у світі оком у небо".

Посилання

• Research paper
• Photos of the VLT
• Images taken with NACO

Контакти

Oleg Maliy
NGO Zaporozhye Astronomical Club Altair
Zaporozhye, Ukraine
Телефон: +380 67 1371070
Email: eson-ukraine@eso.org

Julien Rameau
Institut de Planetologie et d'Astrophysique de Grenoble
France
Телефон: +33 476 635 730
Email: julien.rameau@obs.ujf-grenoble.fr

Gaël Chauvin
Institut de Planetologie et d'Astrophysique de Grenoble
France
Телефон: +33 476 635 886
Email: gael.chauvin@obs.ujf-grenoble.fr

Anne-Marie Lagrange
Institut de Planetologie et d'Astrophysique de Grenoble
France Телефон: + 33 476 514 203
Email: anne-marie.lagrange@obs.ujf-grenoble.fr 

Richard Hook
ESO, Public Information Officer
Garching bei München, Germany
Телефон: +49 89 3200 6655
Стільниковий: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org

Переклад прес-релізу ESO eso1324.

Джерело: ESO Ukraine